Короткий опис(реферат):
Україна молода самостійна держава, яка не має досвіду самостійного вирішення складних земельних питань. Такий досвід має багато країн на різних континентах. Вивчення його допоможе уникнути помилок при вирішенні цих питань в Україні. Туреччина має багатоетапну історію вирішення земельних питань, в якій Сельджуцький період вважається початковим етапом. Тоді була сформована система землеволодіння, в якій поєднувалися три різновиди земельної власності – державної, общинної і приватної. У 14 столітті була заснована Османом I Османська імперія. Подальша історія Туреччини творилася його нащадками. В цей час сільське господарство мало натуральний характер. Важливу роль у зміцненні централізованої монархії в ХVI ст. відіграла практика роздачі умовних земельних наділів – тимарів, які були неспадковими наданнями частини завойованих земель сипахам за умови обов’язкового виконання певної, найчастіше, військової служби. У XV-XVI ст. турецькі селяни користувалися правом сталого спадкового отримання землі. З розпадом сипахійської системи змінився і обсяг їх прав на землю. Сільське населення втратило можливість довгострокового утримання землі, зберігши за собою лише право користування нею. Земельний кадастр в Туреччині виник за часів Оттоманської імперії ще у XV ст. Але перша організація з ведення земельного кадастру була створена лише після переходу Туреччини до приватної власності на землю 21 травня 1847 року. У 1830-1840 роках було здійснено ряд перетворень, серед яких остаточна ліквідація сипахійської системи. Земельні реформи проводилися і в наступні роки, століття, в часи Мустафи Кемаля на початку ХХ ст., тривають вони і зараз. Земельна проблема була центральною в усі часи, в усіх народів, в усіх державах, незалежно від їх форми чи статусу, в програмах усіх партій. Вирішення її тривало десятиліття, століття. Вона мала початок, але не має кінця.
Суть розробки, основні результати:
Іванишин, В. А. Нарис історії розвитку земельних відносин, землеустрою, кадастру в Туреччині / В. А. Іванишин, Р. В. Тараненко // Публічне адміністрування: наукові дослідження та розвиток. - 2019. - № 1 (7). - С. 66-79.