Кочина О. С.: наукові статті
http://ir.stu.cn.ua/123456789/17781
2024-03-29T07:37:11ZПорушення авторських прав у мережі інтернет: сучасні реалії, проблеми та способи їх вирішення
http://ir.stu.cn.ua/123456789/26377
Порушення авторських прав у мережі інтернет: сучасні реалії, проблеми та способи їх вирішення
Кочина, О. С.
Стаття присвячена дослідженню правових проблем та шляхів їх подолання у сфері захисту авторських прав в мережі Інтернет. Розвиток інтернаціональної мережі Інтернет, яка дала поштовх для масової інформатизації та інтелектуалізації життя сучасного суспільства, викликав глобальні проблеми, пов’язані з недосконалістю правових механізмів захисту проти неправомірних дій у мережі, в тому числі, збільшило кількість порушення авторських прав. Нові виклики спонукали державу до пошуку нових ефективних способів захисту авторських прав, дослідження яких і є метою даної статті.
Основними проблемами, котрі сприяють вчиненню правопорушень авторських прав в мережі Інтернет, є: анонімність користування; транскордонний, інтерактивний та віртуальний принцип діяльності мережі; складність встановлення типів соціальних зв’язків і видів правовідносин; пробли з встановленням точного часу користування мережею та правосуб’єктності її користувачів.
Авторські права сьогодні охороняються законом, а їх порушення загрожує
серйозними санкціями. Особливо важливе значення має новий порядок захисту,
який передбачений Законом України «Про авторське право та суміжні право»
(ст. 52-1) і був запроваджений в 2017 році. Він включає можливість звернутися
до власника сайту з вимогою припинити дії, що порушують авторські права.
Дана процедура була запозичена у США, а саме з Закону про авторське право в
цифрову епоху (DMCA – Digital Millennium Copyright Act), одного з
найпрогресивніших законів в світі з цього питання. Проте зазначений вітчизняний порядок захисту авторських прав від порушень з використанням мережі Інтернет не позбавлений недоліків: він застосовується лише при порушенні майнових прав, не носить обов’язкового характеру, заявник має можливість звертатися із заявою про припинення порушення виключно за представництвом (посередництвом) адвоката, буде мати дієвий характер лише при зверненні до власника сайту, який підпадає під юрисдикцію України.
Незважаючи на недоліки зазначеної процедури, практика її застосування з
урахуванням міжнародного досвіду повинна позитивним чином вплинути на
подальші шляхи удосконалення. У зв’язку з цим наукові дослідження проблем
захисту авторського права у мережі Інтернет залишаються безспірно
актуальними.
Кочина, О.С. Порушення авторських прав у мережі інтернет: сучасні реалії, проблеми та способи їх вирішення / О. С. Кочина // Нове українське право, 2022. - Вип. 4. - С. 38-43.
2022-01-01T00:00:00ZВплив воєнного стану на цивільні правовідносини
http://ir.stu.cn.ua/123456789/26221
Вплив воєнного стану на цивільні правовідносини
Кочина, О. С.; Болдирева, В. М.
Стаття присвячена дослідженню впливу воєнного стану на суб’єктів цивільних правовідносин. Вибір такої теми був зумовлений введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Встановлено, що поняття «форс-мажор», «форс-мажорні обставини», «непереборна
сила», «обставини непереборної сили» є тотожними і вживаються в українському законодавстві як синоніми. Обставинами невідворотної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, які зумовлюють неможливість виконання цивільно-правових зобов’язань. Мають місце тоді, коли особа не могла їх передбачити або передбачила, але не могла їх відвернути.
Погоджуємося з науковцями, які позитивно оцінюють прагнення українського законодавця закріпити хоча б орієнтовний перелік життєвих обставин, що можуть визнаватися непереборною силою, та обставин, які такими не вважаються.
У зв’язку з введенням на території України воєнного стану Торгово-промислова палата України спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин, та 28 лютого 2022 року прийняла рішення, яким підтвердила, що військові дії є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для всіх суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб по договору.
Зазначено, що 15 березня 2022 року Цивільний кодекс України був доповнений 18 і 19 пунктами розділу «Прикінцеві та перехідні положення», які передбачають порядок звільняння від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання та спеціальний порядок обчислення строків та термінів на період воєнного, надзвичайного стану. Закріплення зазначених положень є важливим кроком для захисту прав та інтересів учасників цивільних правовідносин.
Як висновок вказується, що головним наслідком введення воєнного стану в Україні для суб’єктів цивільних правовідносин є те, що на час його дії вони можуть призупинити виконання своїх зобов’язань у зв’язку з неможливістю їх виконання без застосування до них цивільно-правової відповідальності. Для грошових зобов’язань таке правило продовжує діяти ще протягом тридцятиденного строку з дня припинення воєнного стану. Крім того, більшість строків, передбачених ЦК України, продовжують свою дію на строк, протягом якого тривав воєнний стан.
Кочина, О. С. Вплив воєнного стану на цивільні правовідносини / О. С. Кочина, В. М. Болдирева // Нове українське право, 2022. - Вип. 2. - С. 53-58.
2022-01-01T00:00:00ZВиди порушень авторських договорів та договорів про передачу суміжних прав
http://ir.stu.cn.ua/123456789/26220
Види порушень авторських договорів та договорів про передачу суміжних прав
Кочина, О. С.
Стаття присвячена дослідженню найбільш поширених видів порушень авторського договору та договорів про передачу суміжних права, які трапляються на практиці. Першим із них є неправильне оформлення договору та включення до нього умов, які погіршують становище автора та суб’єкта суміжних прав. Зазначені договори за своєю юридичною природою є цивільно-правовими договорами, тому недотримання загальних вимог, встановлених Цивільним кодексом України, фактично є порушенням не самого договору, а законодавства в цій сфері, що, як правило, має наслідком його
недійсність.
Порушення умов, пов’язаних із предметом договору, пов’язане із здійсненням передачі прав, які їм не належать, або які вже були відчужені за договором
про передачу виключних майнових прав. Порушення умов, пов’язаних із реалізацією особистих немайнових та майнових прав авторів та суб’єктів суміжних прав.
Найбільш типовими порушеннями особистих немайнових прав є неправильне зазначення імені автора, незазначення імені автора чи виконавця виробником
фонограми на носії запису або його упаковці. перекручування або спотворення твору тощо. Порушення майнових прав найчастіше відбувається в процесі передачі
договором невиключних майнових прав.
Також доволі поширеними порушеннями є порушення різних видів строків авторського та суміжного договору. Він є істотною умовою зазначених договорів
та дає змогу визначити період, протягом якого користувач, який отримує майнові права, може їх вільно використовувати. Порушення можуть стосуватися і
виплати авторської винагороди. Вона також є істотною умовою авторського договору і має визначатися у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, у вигляді фіксованої суми чи іншим чином.
Для того щоб максимально захистити права авторів та суб’єктів суміжних прав, доцільно в договорах передбачати способи захисту порушених прав, зокрема
у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Кочина, О. С. Види порушень авторських договорів та договорів про передачу суміжних прав / О. С. Кочина // Прикарпатський юридичний вісник, 2021. – Вип. 5 (40). - С. 32-35.
2021-01-01T00:00:00ZПравова природа реституції
http://ir.stu.cn.ua/123456789/25226
Правова природа реституції
Стеченко, К. Л.; Кочина, О. С.
Стаття присвячена дослідженню такого відомого правового явища, як реституція, яке було відоме ще з часів Стародавнього Риму. Встановлено, що чинне цивільне законодавство України не використовує дане поняття, проте розкриває її суть в ст. 216 Цивільного кодексу України. Вчені-цивілісти по-різному розкривають сутність поняття «реституція». На основі проаналізованих визначень, авторами запропоноване наступне визначення реституції – це самостійний спосіб захисту права власності у результаті визнання правочину недійсним, на підставах передбачених ст. 215 ЦК України, суттю якого є повне відновлення первісного стану кожної із сторін договору шляхом повернення ними усього отриманого за цим правочином, а в разі неможливості це зробити – реального відшкодування його вартості.
Найбільш дискусійним в цивілістичній літературі є питання правової природи реституції. В статті були виділені чотири основі погляди науковців на зазначене питання. Перший підхід полягає в тому, що реституція має зобов’язальний характер, тобто зобов’язання виконати вимогу про повернення отриманого за недійсним правочином є безумовним та виконується в межах реалізації чітко визначених законом охоронних заходів. За другою точкою зору реституція має майновий характер, пояснюється це спрямованістю реституції на повернення речі, яка
перебувала у володінні. Третя група науковців визначає реституцію як
можливість безпідставного збагачення, тобто випадки виконання зобов’язання за помилкового припущення про його дійсність відносять до відносин зі збагачення без законної підстави. І четверта позиція полягає в тому, що реституція має подвійну природу: якщо вилучається індивідуально-визначена річ на підставі віндикаційного позову, то реституція є різновидом віндикації, а якщо ж вилучаються речі, визначені
родовими ознаками, то слід говорити про безпідставне збагачення.
В результаті проведеного дослідження автори приходять до думки, що реституцію слід розглядати як зобов’язальне правовідношення по поверненню сторін недійсного правочину в початкове положення.
Стеченко, К. Л., Кочина О.С. Правова природа реституції / К. Л. Стеченко, О. С. Кочина // Порівняльно-аналітичне право, 2020. - № 4. - С. 253-258.
2020-01-01T00:00:00Z