Механізми формування кадрового потенціалу в гуманітарній сфері України

Abstract

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів функціонування механізмів формування кадрового потенціалу в гуманітарній сфері України. Встановлено, що кадровий потенціал гуманітарної сфери складається з професійно-кваліфікаційної (включає в себе професійну структуру, кваліфікаційний рівень, структуру зайнятості за галузями і регіонами) та соціально-культурної (характеризується соціальним складом, освітнім рівнем, фізичним та психологічним станом тощо) підсистем. Кадровий потенціал гуманітарної сфери розглядається як складне утворення, що формується з кадрових потенціалів галузей, які входять до гуманітарної сфери (освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров’я, туризму, засобів масової інформації), забезпечують духовно-інтелектуальну складову розвитку суспільства, створення ключових засад гуманізації всього комплексу суспільних відносин. Механізми формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери розглядаються в контексті її специфіки як сфери, що безпосередньо впливає на формування в суспільстві його інноваційно-знаннєвої складової, світоглядних орієнтацій, спрямованих на утвердження в суспільній свідомості сучасних інтелектуальних і духовних цінностей та реалізацію відповідних завдань розвитку, та визначаються як сукупність економічних, правових, організаційних і мотиваційних цілей, функцій, засобів, принципів, методів, спрямованих на забезпечення персоналом основних галузей гуманітарної сфери. Виявлено основні чинники, які впливають на розвиток процесів формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери в сучасній Україні. Встановлено, що перешкоджають якісному формуванню та розвитку кадрового потенціалу гуманітарної сфери і спонукають до вжиття ефективних заходів щодо покращення ситуації недосконалість нормативно-правової бази з питань кадрового забезпечення гуманітарної сфери; недостатній рівень кваліфікації кадрів, невідповідність динаміки зміни структури спеціальностей і змісту навчання вимогам сьогодення; невідповідність освітніх програм реальним потребам ринку праці; несформованість ефективних систем управління та оцінювання якості підготовки фахівців; недостатнє впровадження сучасних технологій у процес підготовки фахівців; нез’ясованість на державному, регіональному та галузевому рівнях реальних потреб у кадрах, відсутність затверджених державних стандартів освіти; відтік кваліфікованих працівників через низьку заробітну плату та соціальну незахищеність. Виокремлено суперечності між: потребою раціонального формування кваліфікованого кадрового потенціалу гуманітарної сфери і недооцінкою владою та суспільством цієї потреби; освітнім рівнем більшості працівників гуманітарної сфери і масштабністю завдань, які їм потрібно виконувати; необхідністю якісного навчання працівників гуманітарної сфери і станом освітніх закладів та програм професійної підготовки, вирішення яких визначає розвиток процесів формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери в сучасній Україні. Обґрунтовано сутнісні риси та складові комплексного механізму формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери України, що складається з організаційно-правового, адміністративно-економічного та інформаційно-психологічного механізмів. Визначено напрями удосконалення державної політики щодо формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери в Україні, зокрема: забезпечення якості освіти; соціальної мобільності та конкурентоздатності на ринку праці; соціального захисту працівників; упровадження сучасних засад кадрового менеджменту. При цьому забезпечення якості освіти передбачає формування та виконання державного замовлення на підготовку кадрів та фахівців з вищою освітою відповідно до визначених пріоритетів соціогуманітарного розвитку; створення системи оцінювання якості освіти; розроблення сучасних державних стандартів освіти; підвищення престижу професій галузей гуманітарної сфери; реформування системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на основі модернізації форм і методів навчання з урахуванням специфіки галузі чи сфери управління; переорієнтація системи підвищення кваліфікації на здобуття спеціальних знань, набуття вмінь, необхідних для виконання роботи за певною професією, посадою; формування узгодженої системи оцінювання одержаних знань, набутих умінь і навичок за результатами підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; запровадження системи безперервного професійного навчання кадрів. Забезпечення соціальної мобільності та конкурентоздатності на ринку праці вбачається можливим через перегляд кваліфікаційних характеристик у частині визначення знань, умінь, навичок, ціннісних характеристик і особистих якостей працівників; запровадження оцінювання результатів професійної діяльності працівників; удосконалення механізму конкурсного відбору на зайняття посад; удосконалення системи оплати праці з урахуванням змісту та обсягу виконуваної роботи, її складності; створення єдиної системи оцінювання та стимулювання роботи працівників, у тому числі шляхом забезпечення тіснішого взаємозв’язку між якісною освітою і ринком праці в гуманітарній сфері України; подолання наявного дисбалансу в оплаті праці працівників. Забезпечення соціального захисту працівників як один із напрямів удосконалення державної політики щодо формування кадрового потенціалу гуманітарної сфери в Україні передбачає створення ефективної, реально діючої системи соціального захисту; реформування системи соціального страхування. Для упровадження сучасних засад кадрового менеджменту пропонується реорганізація кадрових служб у служби управління персоналом; покладання на служби управління персоналом функцій з планування добору, розстановки кадрів, підвищення їх кваліфікації та кар’єрного зростання; запровадження технологій електронного урядування; удосконалення системи професійного навчання фахівців з управління персоналом. Розроблено практичні рекомендації щодо розвитку кадрового потенціалу гуманітарної сфери України в сучасних умовах. Органам державної влади – суб’єктам державної кадрової політики пропонується запровадити систематичний моніторинг кадрового потенціалу гуманітарної сфери з метою здійснення управлінського впливу на його формування, розвиток та використання. Наголошується на необхідності розроблення та затвердження перспективної Державної програми підготовки управлінських кадрів у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, спрямованої на визначення нових інноваційних підходів до професійного навчання управлінських кадрів у цих сферах, забезпечення підвищення професійних та управлінських компетенцій керівників органів влади і закладів освіти, культури, охорони здоров’я, а також супроводження проведення відповідних реформ. Передбачається, що формування електронної інформаційно-комунікаційної мережевої структури “Управління знаннями в гуманітарній сфері” уможливить удосконалення наявного інформаційно-освітнього середовища за такими напрямами, як: реалізація спільних проектів щодо створення культурно-освітніх кластерів; запровадження технологій управління знаннями в органах влади та установах управління охороною здоров’я, освіти і культури на державному, регіональному та місцевому рівнях; розвиток багатофакторних партнерств між органами влади, бізнес- та освітніми закладами, громадськими організаціями.