Трудовий потенціал транспортної інфраструктури підприємств АПК та стратегія його модернізації в сучасних умовах

Abstract

Дисертація є рукописом, у якому обґрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено практичні рекомендації з формування, управління та відтворення трудового потенціалу транспортної інфраструктури АПК України в умовах модернізаційних викликів. Визначено сутнісні характеристики та особливості управління трудовим потенціалом підприємств агробізнесу в напрямі гармонізації його інтересів з учасниками економічних відносин в межах транспортної інфраструктури. У роботі розкрито теоретичні засади становлення трудового потенціалу агробізнесу та еволюція його розвитку у трансформаційний період. Сутнісні характеристики трудового потенціалу та еволюційні погляди щодо впливу на становлення та розвиток секторальної економіки. Роль трудового потенціалу у розвитку агропромислової сфери та його взаємозв’язок з процесами формування транспортної інфраструктури, а також особливості управління трудовим потенціалом підприємств агробізнесу в напрямі гармонізації його інтересів з учасниками економічних відносин в межах транспортної інфраструктури. Змістовно представлено методологічні підходи до визначення рівня ефективності використання трудового потенціалу транспортної інфраструктури агропромислового комплексу України, основні принципи та чинники екзогенного та ендогенного впливу на модернізаційні процеси секторальних конвергенцій агропідприємств і транспортної інфраструктури. Визначено методологічні підходи до оцінювання ефективності використання трудового потенціалу транспортної інфраструктури в координатах регіонального простору із спрямуванням на активізацію зовнішньо-економічної діяльності підприємств транспортної інфраструктури підприємств агробізнесу. В умовах трансформаційних змін, які відбуваються у країні та посилення глобалізаційних процесів, суттєво зростає роль трудового потенціалу як ключового фактору конкурентоспроможності підприємств агробізнесу. Це потребує конкретизації сутнісної характеристики та проведення комплексних досліджень по ефективності використання та відтворення трудового потенціалу. Головним стратегічним фактором, що формує фінансове ядро АПК є транспортні перевезення агропромислової продукції. Транспорт це ключовий драйвер економічної системи не тільки АПК, а сієї економіки держави. Національна транспортна стратегія до 2030 року передбачає створення нової інфраструктурної реальності, що суттєво впливає на модернізаційні зміни АПК. Така ситуація потребує додаткових наукових досліджень щодо стратегічних перспектив створення і розвитку транспортної інфраструктури АПК та особливостей її ресурсного забезпечення. В процесі дослідження визначено, що головною умовою формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку транспортної інфраструктури АПК є державно-приватне партнерство як базової компоненти модернізаційної перспективи транспортної інфраструктури АПК. Це суттєво сприяє інтеграційним процесам в умовах вступу України до ЄС та посилення зовнішньо-економічної співпраці. Стратегічною перспективою розвитку підприємств транспортної інфраструктури АПК є формування, розвиток і відтворення трудового потенціалу. В процесі дослідження доведено, що ефективність використання трудового потенціалу за останні роки суттєво знизилася ( на 18-21%). У структурі експортно-імпортних операцій зниження відбувається на 15-23 %. Тому головним вектором удосконалення системи управління розвитком і відтворення трудового потенціалу у секторальних сферах економічної діяльності постають процеси капіталізації трудового потенціалу транспортної інфраструктури та інституціональні механізми формування синергійного ефекту від гармонізації використання трудового потенціалу транспортних і аграрних підприємств. Викладені положення зумовили вибір мети дисертаційного дослідження: обґрунтування теоретико-методологічних засад формування і відтворення трудового потенціалу транспортної інфраструктури АПК та стратегії його модернізації в сучасних умовах розвитку України. Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання: - узагальнити та систематизувати понятійний апарат трудового потенціалу транспортної інфраструктури АПК та запропонувати його авторське визначення; - розкрити сутнісні ознаки та принципи системи управління трудовим потенціалом транспортної інфраструктури; - теоретично обґрунтувати та виявити роль транспортної інфраструктури в напрямі секторальних конвергенцій АПК та транспортного сектору; - дослідити процеси, виявити тенденції та охарактеризувати структурно-динамічні зрушення динаміки кількісних і якісних показників трудового потенціалу транспортних та аграрних підприємств у трансформаційний період; - здійснити інтегральну оцінку головних чинників екзогенного та ендогенного впливу на модернізаційні процеси секторальних конвергенцій агропідприємств; - обґрунтувати напрями взаємодії трудового потенціалу підприємств агробізнесу і формування транспортного потенціалу; - розвинути систему показників визначення рівня ефективності використання трудового потенціалу транспортної інфраструктури АПК; - провести аналіз інноваційно-інвестиційних тенденцій функціонування транспортної інфраструктури АПК в умовах модернізаційних зрушень; - розвинути методологічні засади стратегічних перспектив розвитку підприємств транспортної інфраструктури АПК на основі інноваційно-інвестиційної моделі; - визначити вплив кадрового потенціалу на засадах державно-приватного партнерства на ефективність модернізаційних перспектив транспортної інфраструктури АПК; - запропонувати методологічні положення удосконалення системи управління розвитком: відтворенням трудового потенціалу транспортної інфраструктури АПК; - окреслили інституціональні механізми формування синергетичного ефекту від гармонізації використання трудового потенціалу транспортних аграрних підприємств. У дисертації вперше розроблено науково-методологічні засади визначення ефективності формування, розвитку та відтворення трудового потенціалу транспортної інфраструктури АПК, суть яких полягає у розробці стратегії розвитку і відтворенню трудового потенціалу з урахуванням чинників екзогенного та ендогенного впливу на модернізаційні процеси секторальних конвергенцій агропідприємств і транспортної інфраструктури. Визначено поняття транспортної інфраструктури агропромислового комплексу, із розкриттям його сутнісних ознак і характеристик, як системне поліструктурне утворення, сукупність ресурсів і об’єктів, що використовують транспортні засоби на певній території, взаємопов’язаний і взаємообумовлений розвиток яких забезпечує цілісний, єдиний транспортний науково-виробничий цикл. Обґрунтовано науково-концептуальні положення щодо формування стратегії модернізації, суть якої полягає у впровадженні інституціональних механізмів отримання синергійного ефекту від гармонізації використання трудового потенціалу транспортних і аграрних підприємств на засадах державно-приватного партнерства у межах інтеграційної транспортної інфраструктури. У дисертації удосконалено процес узагальнення тенденцій, виявлення характеру та регіональних особливостей сучасного розвитку агропромислового комплексу, а також систему принципів, які характеризують рівень розвитку трудового потенціалу транспортної інфраструктури агропромислових підприємств; теоретичне трактування поняття «трудовий потенціал» з позиції синергетичного підходу в частині якісних перетворень агропромислового комплексу в умовах нестабільності макросередовища, що формує основу для модернізаційних змін у напрямі підвищення ефективності використання трудового потенціалу, його розвитку та відтворенню; обґрунтування системи чинників екзогенного та ендогенного впливу на модернізаційні процеси секторальних конвергенцій агропідприємств і транспортної інфраструктури; концептуальний підхід до управління економічними процесами транспортних перевезень при об’єднанні всіх видів транспорту в єдину цифрову технологію транспортної інфраструктури, що дозволяє сформувати системну інтеграцію інтелектуальних комунікаційних технологій між користувачами, організаторами транспортних послуг, управлінням рухом агропродукції, формуванням наскрізних цифрових технологій організації перевізного процесу; наукове обґрунтування стратегічних напрямів руху матеріальних потоків в рамках транспортної інфраструктури з використанням сучасних методів управління транспортно-економічними процесами, які забезпечують зменшення часових, виробничих та фінансових витрат при створенні гармонізованої системи транспортно-економічного процесу руху матеріальних потоків. Інтелектуальна мобільність транспортної інфраструктури дозволяє створити комплекс інноваційних послуг у відповідності до вимог підприємств АПК; інноваційно-інвестиційні тенденції функціонування транспортної інфраструктури АПК, територіальних регіональних утворень специфічного виробничо-територіального формування та його основних компонентів; алгоритм інтеграційних процесів та визначено їх вплив на активізацію зовнішньоекономічної діяльності підприємств транспортної інфраструктури агробізнесу. У дисертаційному дослідженні розвинена система принципів удосконалення управління транспортною інфраструктурою, які поряд з наявними включають принци: виправданої практичної доцільності, оптимізації і безперервності, превентивності його регулюючої структури стосовно забезпечення ланцюга цінностей суб’єктів АПК у національних та міжнародних мережах, створення вартості перевезень і динамічних моделей smart - технологій організації перевезень продукції АПК, на основі впровадження принципово нових підходів до управління його функціональними підрозділами. Розроблені напрями управління технологічним взаємозв’язком різних суб’єктів АПК, з метою забезпечення якості обслуговування та забезпечення зменшення витрат при задіяні різних перевізників (різних видів транспорту), в напрямі масштабної інтеграції Інтернет - технологій Big Date в транспортній сфері. Застосовано програмно - цільовий метод при розробці перспективних напрямів модернізації підприємств АПК на основі секторальних конвергенцій;. Визначено поняття «трудовий потенціал», система управління транспортними перевезеннями, транспортна інфраструктура АПК, фронтальна модель підготовки спеціалістів; функції системи оперативного управління діяльністю навчальних закладів, які мають два напрямки спрямування: діяльність всередині компанії ( формування сучасних напрямів підготовки спеціалістів на засадах державно-приватного партнерства, контроль якості підготовки, моніторинг системи навчання, інформаційно-аналітичне забезпечення навчального процесу з впровадженням новітніх систем освіти) та зовнішню діяльність (моніторинг та здійснення випереджувальних заходів по використанню знань робітників з інших спеціальностей для переорієнтації, перепідготовки для сучасних потреб АПК) для забезпечення збалансованого розвитку галузі. Сформульовані в дисертації наукові положення і практичні рекомендації дають можливість удосконалити процеси розвитку транспортної інфраструктури АПК у контексті підвищення ефективності використання трудового потенціалу. Вони можуть слугувати базою для вирішення теоретичних і практичних проблем організації, регулювання та управління комплексом галузей АПК на засадах державно-приватного партнерства, бути використані в процесі формування та реалізації державної економічної політики України, в аналітичній роботі місцевих органів виконавчої влади, в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування, окремих підприємств і організацій та господарських об’єднань. Практична цінність дисертаційного дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних пропозицій щодо подальшого розвитку транспортної інфраструктури АПК.