Домінанти розвитку підприємств харчової промисловості України в умовах інституційних змін

Abstract

Дисертація є рукописом, у якому обґрунтовано теоретико-методологічні засади розроблено практичні рекомендації з формування домінантних складових розвитку підприємств харчової промисловості та управління процесами їх реалізації в умовах інституційних змін. Визначено сутнісні характеристики харчопродовольчого комплексу у складі переробної промисловості України та окреслено напрями гармонізації їх інтересів з іншими сферами економічної діяльності. У роботі розкрито теоретичні аспекти становлення впливу харчової промисловості на процеси суспільного відтворення та особливості управління розвитком цих підприємств в умовах ефектів та суперечностей трансформаційного періоду. Обґрунтовано методологічні підходи до оцінки розвитку підприємств харчової промисловості в сучасних умовах. Зокрема визначено чинники впливу на якісно нові зміни їх стану для забезпечення конкурентоспроможності за умов інституційних змін. Запропонована методика оцінки рівнів конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з урахуванням посилення процесів глобалізації та зміни векторів інтеграційних процесів. Проаналізовано тенденції й динаміку розвитку підприємств харчової промисловості в умовах інституційних змін. Доведено, що динаміка виробництва харчових продуктів не відповідає наявному потенціалу вітчизняної економіки та обмежується низьким рівнем платоспроможного попиту населення. Особливо обмежені фінансові результати господарської діяльності демонструє харчова промисловість загалом та більшість підприємств, які обмежені в рамках дисертаційного дослідження. Цим обмежуються інвестиційні можливості суб’єктів господарювання до активізації відтворювальних процесів, не сприяє оздоровленню фінансового стану підприємств також їхня зовнішньоекономічна діяльність, оскільки чинники екзогенного й ендогенного характеру суттєво стримують позитивну динаміку експортно-імпортних операцій. У межах дослідження здійснено критеріальний вимір модернізаційного стану підприємств харчової промисловості та окреслено домінанти, які забезпечують активізацію цих процесів для запозичень структурних перетворень у вітчизняному промисловому комплексі. Підкреслено важливу роль інновацій у активізації конкурентних переваг підприємств цієї сфери, особливо на ринках країн ЄС, що потребує поглиблення маркетингових досліджень на засадах консюмеризму, брендингу, запровадження світових стандартів якості продукції. Запропоновано стратегічні напрями розвитку підприємств харчової промисловості за умов реальних змін їх інституціонального середовища, особливо через реалізацію політики децентралізації владних повноважень, програмування активного імпортозаміщення, формування мережевих та кластерних формувань у агропромисловій, науково-технічній та освітянській сферах. Викладені положення зумовили вибір мети дисертаційного дослідження: обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій формування та задіяння домінант модернізаційно-реконструктивної моделі функціонування підприємств харчопродовольчого комплексу в умовах інституційних змін для підвищення ефективності виробництва та життєвого рівня населення України. Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовані й вирішені такі завдання: – узагальнено теоретичні засади функціонування переробної промисловості та провідну роль харчової промисловості в умовах інституційних змін; – розкрито дефініційну сутність базових понять індустріальних систем, зміст та об’єктивну потребу гармонізації інтересів усіх учасників економічних відносин як умови ефективного розвитку підприємств харчової промисловості; – окреслено систему чинників та максимів становлення, функціонування та ефективності управління підприємствами харчової промисловості в умовах посилення процесів євроінтеграції; – розроблено методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості з урахуванням екзогенних і ендогенних чинників впливу; – проаналізовано динаміку розвитку підприємств харчової промисловості впродовж трансформаційного періоду та виявлено тенденції їх структурних перетворень та адаптації до викликів глобалізації й інтеграції; – узагальнено рівень фінансової стійкості харчових підприємств та продовольчого комплексу держави загалом та їхні ендогенні інвестиційні можливості до запровадження реконструктивно-модернізаційної моделі економічного розвитку; – оцінено експортний потенціал підприємств харчової промисловості та запропоновано сценарії реалізації стратегії імпортозаміщення; – досліджено рівень інноваційної активності підприємств харчової промисловості України та його відповідність вимогам модернізаційно-реконструктивної моделі їх функціонування в умовах інституційних змін; – обґрунтовано напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств харчової промисловості в умовах збалансованості ринку ЄС та обмеженості доступу до нього через механізм квотування; – запропоновано механізми формування дієвої маркетингової стратегії розвитку підприємств харчової промисловості через брендинг та через дифузії інновацій на всіх стадіях забезпечення продовольчої безпеки держави; – узагальнено параметри впливу інституційного середовища на функціонування підприємств харчової промисловості в умовах децентралізації владних повноважень та сформовано вектори адаптації їхньої діяльності до викликів і загроз сучасного періоду державотворення; – сформовано стратегічні напрями розвитку підприємств харчової промисловості через локалізацію економічного простору та його кластеризацію в умовах посилення процесів євроінтеграції. У дисертації вперше розроблено концептуальні підходи адаптації підприємств харчової промисловості до змін інституційного середовища, які враховують необхідність орієнтації маркетингової стратегії до вимог європейських стандартів, а також об’єктивність появи локалізаційних факторів в умовах децентралізації владних повноважень. Запропоновано методичні підходи та параметричні характеристики оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості з урахуванням інтеграційних вимог СОТ, міжнародних стандартів якості та екологічної безпечності продукції. Сформульовано сутнісні характеристики реконструктивно-модернізаційної моделі розвитку харчової промисловості України та її ресурсного екзогенних і ендогенних можливостей та необхідності взаємозв’язку цих процесів з удосконаленням стратегічного менеджменту діючих підприємств. У дисертації удосконалено понятійно-категоріальний апарат економічних досліджень за рахунок поглиблення й розширення змісту понять «домінанти розвитку харчової промисловості», «неоіндустріалізація переробної промисловості», «інституційні зміни», «локалізація мережі підприємств харчової промисловості», що на відміну від наявних підходів органічно поєднує у своїй структурі традиційні й новітні види діяльності, виступаючи при цьому базисом формування прогресивної моделі суспільного виробництва гармонізованого за кількісно-якісними та економіко-соціально-екологічними параметрами з вимогами особистісно-суспільного піднесення; змістовну характеристику сутності сучасного розвитку підприємства під яким на відміну від існуючої практики розуміється іманентний процес якісних змін функціонування підприємства, що визначається прогресивним характером взаємодії його елементів як системи, і що дозволяє задіяти потенціал гармонізації соціо-економіко-екологічної ефективності його діяльності відповідно до домінуючої суспільної парадигми; алгоритм формування маркетингової стратегії підприємствами харчової промисловості, який, на відміну від існуючих, базується на брендингу та врахуванні особливостей, абсолютно унікальної для кожного підприємства комбінації факторів, що впливають на його стратегічний вибір та забезпечують унікальність самої маркетингової стратегії в умовах посилення інтеграційних процесів. У дисертаційному дослідженні розроблені підходи до класифікації ефектів, що передбачають їх поділ на ефекти функціонування та ефекти розвитку, а також підходи до систематизації суперечностей розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості в умовах глобалізації. Обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств харчової промисловості на основі використання дворівневої моделі їх формування. Проаналізовано динаміку розвитку підприємств харчової промисловості у транзитивних умовах, виявлено тенденції структурних перетворень, які характеризували недостатній рівень використання наявного потенціалу та наявних потужностей передусім у зв’язку з низькою платоспроможністю внутрішнього ринку. Досліджено рівень фінансової стійкості харчових підприємств і продовольчого комплексу в цілому та їх інвестиційна привабливість для залучення зовнішніх джерел не відповідають вимогам реконструктивно-модернізаційної моделі економічного розвитку, що потребує вжиття невідкладних заходів до зниження матеріаломісткості, трудомісткості, енергомісткості вітчизняного промислового виробництва. Оцінено експортний потенціал підприємств харчової промисловості і доведено, що окрім сповзання до сировинної моделі можливості агропромислового комплексу обмежуються уповільненням сертифікації продукції відповідно до вимог європейських і світових стандартів, особливо в частині безпечності і екологічної частоти продуктів харчування. Аргументовано, що рівень інноваційної активності підприємств харчової промисловості України залишається низьким як у частині технологічних, так і продуктових нововведень, що обумовлюється загальмованістю наукових досліджень у цій сфері, відсутністю мотиваційних важелів до прискорення технічного переоснащення діючих виробництв та налагодження випуску нових видів продуктів харчування із заданими харчосмаковими властивостями. Оцінено поточний стан та визначено тенденції інноваційної активності підприємств харчової промисловості України, які враховують особливості модернізаційно-реконструктивного вектора їх розвитку в умовах сучасного етапу поглиблення інтеграційних процесів. Сформовано концептуальні підходи до формування дієвої маркетингової стратегії розвитку підприємств харчової промисловості і просування їх продукції на зовнішні ринки через брендинг як процес формування доданої вартості, використання упаковки, торгової марки, заходів по стимулюванню збуту і позиціонування у задумах споживачів. Актуалізовано роль ресурсної компоненти, передусім у сфері сільськогосподарського виробництва, котра сприятиме формуванню реконструктивно-модернізаційної парадигми інтеграції підприємств харчової промисловості у світогосподарський простір з урахуванням загострення світової продовольчої кризи. Здійснено критеріальні виміри та параметричні характеристики впливу ресурсного потенціалу на формування і реалізацію реконструктивно-модернізаційної парадигми інтеграції підприємств харчової промисловості у світогосподарський простір. Запропоновані прикладні аспекти формування агропромислових кластерів, через об’єднання зусиль господарюючих суб’єктів у сфері АПК, інфраструктури, науки і освіти задля отримання синергійного ефекту. Запропоновані в роботі науково-методичні підходи та практичні рекомендації дають можливість задіяти домінанти розвитку підприємств харчової промисловості України в умовах інституційних змін.