Формування механізму управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ

Abstract

Соціальна важливість і зростання підприємницької активності підвищують вимоги до забезпечення високої ефективності діяльності медичних підприємств та установ. У зв’язку з цим в Україні, особливо виникає потреба у формуванні дієвого механізму управління ефективністю діяльності сфери охорони здоров’я в умовах започаткованої реформи. Викладені обставини зумовили вибір мети дисертаційного дослідження: розробка теоретичних та організаційно-методичних підходів і науковопрактичних рекомендацій щодо формування механізму управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ. Для досягнення цієї мети в роботі сформульовано та вирішено такі основні завдання: - систематизація та узагальнення теоретико-методологічних аспектів управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ; - розробка методичних підходів до аналізу ефективності небюджетних та бюджетних медичних підприємств та установ; - емпіричне дослідження (діагностика, бенчмаркінг та факторний аналіз) ефективності діяльності медичних підприємств та установ; - розробка теоретичних, методичних, організаційних та науковопрактичних положень щодо формування механізму управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ. В дисертаційній роботі уточнено низку сутнісних характеристик механізму управління ефективністю діяльності медичних закладів. Зокрема, сформульовано поняття «механізм управління ефективністю діяльності медичного підприємства (установи)» як систематичний і безперервний (циклічний) процес вдосконалення різних аспектів діяльності, що включає планування, оцінку, моніторинг результатів роботи і управління поведінкою працівників, спрямований на забезпечення сталого зростання ефективності діяльності медичного закладу. Для виконання основних функцій і координації процесу управління ефективністю медичні установи та їх підрозділи повинні очолювати професійні менеджери, які мають спеціальну освіту і добре знайомі зі специфікою роботи закладів охорони здоров’я. Керівником медичного закладу, на погляд автора, має бути не головний лікар, який крім адміністративних функцій займається лікуванням та іншими відволікаючими обов’язками, що не дають йому можливість зосередиться на вирішенні стратегічних і оперативних управлінських проблем установи, а професійний менеджер, добре знайомий зі специфікою роботи в сфері охорони здоров’я і має необхідні навички та компетенції з управління ефективністю роботи медичних підприємств та установ. Автором визначено, що найбільш поширеним методом управління ефективністю в охороні здоров’я за кордоном є збалансована система показників з використанням ключових індикаторів ефективності. Враховуючи існуючи недоліки і формуючи обґрунтований набір ключових індикаторів ефективності, автор дійшов висновку, що можна розробити систему управління ефективністю для українських медичних підприємств та установ. Однак застосування добре зарекомендованих за кордоном систем управління ефективністю в вітчизняних умовах може зіткнутися з такими основними проблемами: невідповідність параметрів зарубіжних систем управління ефективністю місцевих умов роботи; поведінкові відмінності в роботі зарубіжних і вітчизняних менеджерів, лікарів, медичного і технічного персоналу; несумісність і неможливість адаптації ряду успішних зарубіжних систем управління ефективністю вітчизняними медичними установами; відсутність дієвого механізму управління ефективністю вітчизняних підприємств та установ охорони здоров’я. Перераховані проблеми можуть бути вирішені за допомогою: складання системи ключових індикаторів ефективності для вітчизняних медичних підприємств та установ, які враховують специфіку їх роботи; вироблення системи мотивації (внутрішньої і зовнішньої), що сприяє вироблення у менеджерів і персоналу поведінки, необхідного для успішної реалізації стратегії і цілей управління ефективністю медичних підприємств та установ; застосування бенчмаркінгу ефективності, який дозволяє здійснювати пошук оптимального еталона для переймання і адаптації кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду в сфері охорони здоров’я; формування дієвого механізму управління ефективністю вітчизняних підприємств та установ охорони здоров’я. Також встановлено, що бенчмаркінг істотно збільшує можливості управління ефективністю, підключаючи як внутрішні резерви медичного закладу, знаходячи і розповсюджуючи кращий досвід всередині організації, так і зовнішні резерви, реалізація яких можлива за допомогою вивчення і перейняття кращих вітчизняних і міжнародних практик у сфері охорони здоров’я. Тому його застосування разом з ключовими індикаторами ефективності і збалансованою системою показників зможе забезпечити дієві важелі, які запускають і підтримують механізм управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ. У дисертаційному дослідженні вперше запропоновано організаційний механізм управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ, що пов’язує авторські пропозиції по формуванню територіальних центрів медичної інформації з внутрішніми структурами, а також міжнародними асоціаціями, які забезпечують акумулювання даних про роботу медичних підприємств та установ, сприяють обміну даними і управлінськими технологіями та проведенню бенчмаркінгу, котрі у сукупності забезпечує стійке підвищення ефективності діяльності медичних підприємств та установ. Запропоновані територіальні центри медичної інформації (ТЦМІ) на базі обласних управлінь охорони здоров’я акумулюють дані про роботу медичних підприємств та установ регіону, які використовуються для проведення бенчмаркінгу ефективності, в здійсненні якого зацікавлені не тільки керівники медичних підприємств та установ, а й влади, які бажають поліпшити рівень медичного обслуговування населення регіону. Представлені автором моделі організаційного механізму управління ефективністю діяльності медичної установи пов’язують такі центри з внутрішніми структурами (командами) медустанов, а також міжнародними асоціаціями. Крім того, автором удосконалено теоретико-методологічні положення управління ефективністю діяльності медичних підприємств та установ, що відрізняється від існуючих підходів його дефініційним наповненням, визначенням взаємозв’язку між медичною, соціальною та економічною ефективністю, формулюванням характеристик, якими повинна володіти дієва система вимірювання та методів оцінки ефективності на основі бенчмаркінгу і його ключових індикаторів. У дисертації також розроблено методичні підходи щодо проведення аналізу економічної ефективності небюджетних та бюджетних медичних підприємств та установ, що на відміну від існуючої практики, використовують непараметричні методи статистичного аналізу, зокрема базові та спеціальні моделі аналізу середовища функціонування, індекс сукупної факторної продуктивності Малмквіста, які забезпечують виконання важливих етапів процесу управління ефективністю діяльності, а саме оцінки, аналізу іпідготовки управлінських рішень. Автором запропоновано систему мотивації персоналу вітчизняних медичних підприємств та установ, в якій використано результати авторського опитування медпрацівників та студентів-медиків, яка складає основу мотиваційного механізму, який, у свою чергу рухає економічний механізм управління ефективністю відповідної сфери економічної діяльності. Крім того, автором запропоновано прагматичний підхід до створення ефективних команд в медичних підприємствах та установах, що на відміну від існуючих підходів, включає характеристики основних етапів і враховує специфіку роботи різних медичних закладів та психотипи їх працівників. В роботі також удосконалено критеріальні виміри процесу прийняття рішень в управлінні ефективністю, що дозволяє керівникам не інтуїтивно, а раціонально передбачати, що у порівнянні з існуючою практикою, спираються на кількісний аналіз та цілі управління. Автором запропоновано систему контролю ефективності діяльності медичних підприємств та установ шляхом запровадження систем тактичних та оперативних ключових індикаторів. Перша включає 13 груп і 58 індикаторів, розрахованих на щомісячне оцінювання, які в сукупності всебічно оцінюють ефективність роботи медичного закладу: медичну, соціальну, економічну, технічну і фінансову. Розроблена система оперативних КІЕ в режимі реального часу допомагає керівнику оперативно реагувати на зміни в роботі медичного закладу і приймати своєчасні управлінські рішення, спрямовані на стійке зростання ефективності його діяльності. На думку автора, управління ефективністю має забезпечувати використання як зовнішніх, так і внутрішніх стимулів для успішної роботи медперсоналу та менеджерів медичних закладів, а також поліпшення видимості пацієнтів медперсоналом і видимості менеджерами результатів роботи медперсоналу. Причому, якщо технічний персонал медичних підприємств та установ досить стимулювати, використовуючи лише зовнішні мотиватори, то для медперсоналу і менеджерів необхідні як зовнішні, так і внутрішні мотиватори. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці рекомендацій щодо формування механізму управління ефективністю діяльності медичних установ. Основні наукові положення роботи доведено до рівня методичних рекомендацій, які можна використовувати у практиці господарювання медичних установ України. До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать такі як система мотивації персоналу медичних установ; методичні підходи до управління ефективність та створення ефективних команд в менеджменті медичних установах; системи ключових тактичних та оперативних індикаторів ефективності; запровадження системи бенчмаркінгу у проведенні аналізу економічної ефективності небюджетних та бюджетних медичних установ. Отримані наукові результати впроваджено в діяльність кількох приватних медичних центрів та клінік, де вони забезпечують підвищення ефективності праці та господарської діяльності. Крім того, результати дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні спеціальних управлінських дисциплін у Міжнародному гуманітарному університету.