Особливості функціонування підприємств електроенергетики в умовах обмеженості ресурсів

Abstract

Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо розроблення теоретико-методичних та прикладних засад модернізації та підвищення ефективності підприємств електроенергетики із урахуванням їх специфічних особливостей в умовах обмеженості ресурсів. У процесі дослідження генезису наукової думки щодо ролі підприємств електроенергетики у підвищенні ефективності сфери матеріального виробництва виокремлено класичну, неокласичну, інституціональну, еволюційну та підприємницьку концепції. Теорії функціонування підприємств акцентують увагу на особливостях функціонування: в умовах «невидимої руки» ринку; із урахуванням впливу виробничої функції; у вигляді сукупності системно узгоджених інституціональних елементів та факторів; на різних ринках та різних формах функціонування; завдяки реалізації підприємницьких талантів, господарських й інноваційних ініціатив та залучених для функціонування підприємства ресурсів. З’ясовано, що обмеженість ресурсів виступає фундаментальною проблемою людства, використання ресурсів забезпечує задоволення потреб суспільства, що постійно зростають. Це, у свою чергу, зумовлює загострення проблеми обмеженості ресурсів та актуалізацію теоретичних наробок щодо значення ресурсів у функціонуванні підприємств та виникненні ресурсної концепції. Діалектика понятійно-категоріального апарату щодо функціонування підприємства на основі визначення сутності понять «функціонування», «розвиток», «якість», «кількість», «процес», «зміна», «рух» та інших понять дало можливість довести, що: спрямованістю функціонування підприємства виступає підтримка життєдіяльності системи та виконання ним поставлених функцій; функції підприємства є його якісною визначеністю, базисом його цілісності; головною метою функціонування підприємств виступає підтримка життєдіяльності системи для виконання окреслених функцій, тобто підтримка діючого потенціалу підприємства та його модернізація при мінімальних змінах, а не перехід системи до якісно нового стану, або принципової зміни у структурі системи. Набуло подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат теорії економіки та управління підприємствами за рахунок поглиблення наукового тлумачення сутності та економічного змісту таких понять: «функціонування підприємств електроенергетики» – безперервний, регламентований, контрольований процес їх діяльності, який супроводжується мінімальними змінами, з метою підтримки життєдіяльності підприємства як системи та виконання ним поставлених функцій для убезпечення якісного задоволення інтересів суб’єктів національної економіки; «ефективність функціонування підприємства» – як позитивна результативність певних процесів, які необхідно створити, забезпечити, задіяти, підтримувати на підприємстві відповідно до поставлених цілей та функцій, у тому числі, результативність по відношенню до економічної, соціальної та екологічної сфери національної економіки. Визначено класифікаційні ознаки особливостей функціонування підприємств електроенергетики, що включають особливості за виробництвом й споживанням електроенергії, соціально-суспільними та організаційними функціоналами діяльності та особливостями управління, що сприятиме розробленню заходів щодо модернізації підприємств електроенергетики в умовах обмеженості ресурсів. Сформульовано концептуальні положення функціонування підприємств електроенергетики в умовах зміни моделі електроенергетичного ринку в Україні у напрямі підвищення конкуренції в Об’єднаній енергетичній системі України через задіювання механізму двосторонніх договорів і балансуючого ринку електроенергії. Зміни моделі ринку електроенергії, обмеженість ресурсів, посилення інтеграційних процесів зумовлюють активізацію зусиль щодо підвищення ефективності функціонування підприємств електроенергетики, що базуються на: використанні методології системного, ресурсного та функціонального підходів; дотриманні принципів цілісності, стійкості, надійності та адаптивності; урахуванні специфіки класифікаційних ознак особливостей підприємств електроенергетики; активізації залучення інвестиційних ресурсів у розвиток підприємств електроенергетики; підвищенні рівня корпоративного управління. Це дозволяє підвищити ефективність діяльності підприємств електроенергетики та отримати позитивний синергійний ефект у економічній, соціальній та екологічній сферах. Визначено функції підприємств із урахуванням особливостей підприємств електроенергетики по відношенню до суспільного розвитку, а саме: системоутворююча, ресурсна, стимулююча, регламентуюча та компенсаційна функції, що мають об’єктивний характер, обумовлені специфічними особливостями, реалізацією в процесі функціонування, виступають самостійними функціями та одночасно об’єднаними між собою з метою досягнення поставлених цілей підприємств електроенергетики. До методів управління діяльністю підприємств електроенергетики віднесено: контроль, прогнозування, планування, діагностування та управління. Набули подальшого розвитку теоретико-методичні підходи до систематизації трілеми перешкод розвитку підприємств електроенергетики, що, на відміну від наявних, виокремлені як групи різновекторних за природою виникнення перешкоди, що дало можливість обґрунтувати тріаду взаємообумовлених напрямів їх нівелювання, які витікають один з одного, пов’язані із екзогенними та ендогенними факторами впливу на функціонування підприємства, особливостями електроенергетичної сфери та функціонуванням Об’єднаної енергетичної системи; Аналіз та узагальнення світового досвіду моделей ринку електроенергії та функціонування підприємств електроенергетики дало можливість запропонувати удосконалення організаційно-економічних засад адаптації підприємств електроенергетики до сучасних інтеграційних реалій в умовах обмеженості ресурсів, що сприятиме підвищенню конкуренції між підприємствами електроенергетики. Обґрунтовано доцільність імплементації регламенту Європейського парламенту та Ради Європи «Про цілісність та прозорість оптового ринку енергії» та запровадження системи проведення спільних аукціонів з розподілу міждержавних перетоків електроенергії між Україною та іншими сусідніми країнами зони ENTSO-E. Запропоновано розширення принципів щодо проведення аукціонів продажу електроенергії шляхом додання принципів: вільного ціноутворення; рівновіддаленості організатора торгів від всіх його учасників; доступності за розміром лотів для можливості залучення більшої кількості учасників; постійного моніторингу результатів проведення аукціонів та дотримання їх правил. Розвиток біржи електроенергії в Україні сприятиме розширенню можливостей щодо пропозиції нових продуктів з фіксацією цін постачання електроенергії в межах певних планових часових періодів; зростанню прибутку за рахунок маржі між ціною; залученню приватних інвестицій, у тому числі, за рахунок державно-приватного партнерства. З’ясовано, що на більшій кількості електроенергетичних підприємств спостерігається критичний стан обладнання. Це стосується як енергогенеруючих підприємств так і підприємств, що передають та постачають електроенергію. Високий ступінь морального та технічного зносу основних засобів зумовлює: високі нетехнологічні втрати електроенергії; перевитрати первинного палива; зменшення робочої потужності підприємств електроенергетики; низькі показники коефіцієнту корисної дії підприємств електроенергетики; зниження надійності енергопостачання; погіршення екологічності виробництва тощо. Проведене дослідження дає можливість зазначити, що в Україні залишається незадовільно високий рівень енергоємності ВВП, що у порівнянні із іншими країнами Європейського Союзу є більшим у 3,1 рази. Експлуатація морально зношеного обладнання підприємств електроенергетики, а особливо атомної, може призвести до невідтворних екологічних втрат та екологічних катастроф. Підвищення собівартості електроенергії відбивається на зниженні конкурентоспроможності вітчизняної продукції та підвищенні енергетичної небезпеки країни в цілому. Вкрай незадовільний стан зношеності основних засобів підприємств електроенергетики зумовлює актуалізацію залучення інвестиційних ресурсів у електроенергетику, у тому числі, за рахунок державноприватного партнерства, модернізацію основних засобів підприємств електроенергетики із урахуванням останніх інноваційних технологічних розробок. Обґрунтовано напрями диверсифікації ресурсів, що включають: диверсифікацію постачання первинних енергоресурсів та диверсифікацію власних ресурсів для генерації електроенергії із максимально можливим використанням відновлювальних джерел енергії. Це сприятиме зменшенню енергетичної залежності країни та більш мобільному реагуванню країни при виникненні політичних, технологічних й інших ризиків та наданню екологічної спрямованості економічному розвитку. Окреслено напрями нівелювання існуючих недоліків використання відновлювальних джерел енергії. Запропоновано напрями активізації залучення інвестиційних ресурсів, що включають активізацію інвестування по відношенню до самих підприємств, а також щодо стимулювання інвестування наукових розробок та впровадження інновацій у напрямі підвищення ефективності функціонування підприємств електроенергетики та розвитку енергетики в цілому. Для активізації залучення інвестиційних ресурсів запропоновано використовувати механізм державноприватного партнерства, що дасть можливість модернізувати підприємства електроенергетики, а також спрямувати зусилля на: імплементацію європейського досвіду щодо законодавства у сфері інвестування електроенергетики відповідно до вимог міжнародного законодавства та практики; підвищення рівня захисту прав господарюючих суб’єктів та учасників інвестиційних проектів у межах правозахисної практики; запровадження податкових та митних пільг для приватного партнера для залучення до інвестиційних проектів; подолання бюрократичних бар’єрів під час проведення погоджувальних процедур, у тому числі, пов’язаних із землекористуванням та землеволодінням при підписанні інвестиційних проектів тощо. Для підвищення ефективності функціонування підприємств електроенергетики доведена необхідність запровадження модернізаційних заходів щодо електроенергетичної системи в цілому та функціонування підприємств електроенергетики зокрема, що повинні бути орієнтовані на: оновлення основних засобів, що мають вкрай великий технічний та моральний знос; впровадження інноваційних технологій у електроенергетиці; удосконалення та переоснащення електромереж та підвищення ефективності їх експлуатації, управління та контролю; удосконалення системи керування режимом роботи електромереж та їх оснащення відповідно до передавальних потужностей; підвищення точності обліку електроенергії та вчасного збору коштів за спожиту електроенергію. Обґрунтовано методичний підхід до оцінювання та прогнозування ефективності розвитку підприємств електроенергетики, що, на відміну від існуючих, базується на розрахунку значення доданої вартості підприємств шляхом визначення показника EVA, імітаційному моделюванні із урахуванням цільових компонент взаємообумовлених процесів впливу на ринку електроенергетики, різних сценаріях прогнозування розвитку підприємств електроенергетики для впровадження компліментарного підходу щодо активізації залучення інвестицій у підприємства електроенергетики. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що теоретикометодичні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій щодо модернізації та підвищення ефективності підприємств електроенергетики із урахуванням їх специфічних особливостей в умовах обмеженості ресурсів.