Стандарти та регламенти супервізії в соціальній роботі

Abstract

Актуальність теми дослідження. Актуальність розвитку уявлень про супервізію як складову та важливу умову успішного реформування вітчизняної системи соціальних послуг зумовлена введенням в дію нового Закону України «Про соціальні послуги». Постановка проблеми. Для багатьох соціальних працівників супервізія залишається досить незрозумілою, такою, що викликає внутрішній спротив і напруження, технологією. Важливим завданням в межах реформування системи соціальних послуг, є розвиток уявлень про правила, стандарти та особливості організації та проведення супервізії. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В статті згадуються роботи науковців, котрі розвивають підходи до розуміння супервізії, її сутності, різних форм і моделей, аналізують бар’єри і ресурси цієї діяльності, розглядають міжнародні стандарти супервізії, окреслюють вимоги до кваліфікації супервізора тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Залишаються поза увагою питання щодо аналізу особливостей цього виду діяльності в контексті технології ведення випадку, а також висвітлення сучасних існуючих регламентів, котрі визначають ціннісні, деонтологічні, процесуальні й правові аспекти супервізії та особливості взаємодії її суб’єктів. Постановка завдання. Метою публікації є розширення наукових уявлень про стандарти супервізії як складову кейс менеджменту. Виклад основного матеріалу. Розглянуто роль супервізії в контексті технології ведення випадку. Представлено анотований огляд міжнародних стандартів супервізії, що визначають її зміст і процедури проведення. Охарактеризовано цінності й принципи супервізії згідно вітчизняних документів. Висновки. При розробці вітчизняних стандартів супервізії у соціальній роботі важливо враховувати регламентацію її адміністративного, навчального та підтримуючого компонентів, а також те, що вона має базуватися на гуманістичних цінностях, конфіденційності та повазі.