Імперативи модернізації підприємств інфраструктурної сфери в контексті сучасних тенденцій інноваційного розвитку економіки

Abstract

Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо модернізації підприємств інфраструктурної сфери, обґрунтування методологічних засад та практичних рекомендацій щодо формування й імплементації імперативів модернізації підприємств в умовах інноваційного розвитку економічних систем. Дослідження підходів до трактування теорії модернізації та цивілізаційного розвитку на засадах інноваційної економіки дозволило розширити понятійно-категоріальний апарат теорії модернізації економічних систем та дефініційний зміст процесів модернізації підприємств за рахунок поглиблення сутності окремих понять, з яких: «модернізація» - цілеспрямований, стратегічноорієнтований вплив на процеси впровадження науково-технологічних та управлінських змін, реалізації інноваційних трансформацій (через позитивне реформування економічної системи в умовах ефективного і якісного застосування інтелектуально-цифрових технологій, активізації економічного потенціалу, актуалізації соціокомунікацій) та когнітивно-мотиваційного сприйняття через адаптацію до динамічно-конкурентного реформування, що в синергійний взаємодії забезпечують дифузію інновацій, капіталізацію інтелектуального капіталу та компетенцій, ефективність реалізації потенціалу економічних систем, а також інтегрованість окремих територіальних просторів у світовий економічний поступ; «модернізація підприємства» - комплексне управління процесами синхронізованого та послідовного впровадження на усіх рівнях інноваційних змін, що спрямовуються на підвищення ефективності функціонування системоформуючих елементів підприємства, техніко-технологічне оновлення активів і цифровізацію бізнес-процесів, інтелектуалізацію комунікацій та персоналу, вдосконалення технологій виробництва якісної продукції, що забезпечує реалізацію цілей стратегічного управління та нарощування конкурентоспроможності підприємства; «модернізація підприємств інфраструктурної сфери» – це стратегічноорієнтоване управління процесами узгодженого технічного та інтелектуально-цифровізованого оновлення підприємства шляхом застосування інфраструктурних та ринкових інновацій, що забезпечує якість і безпечність інфраструктурних послуг, нарощування цінності як капіталу підприємства так і його конкурентної позиції, підвищення компетентності та вмотивованості персоналу та повне задоволення споживачів; «модернізаційний потенціал» – сукупність ресурсів та засобів (можливостей) їх активізації в процесах модернізації з подальшим інноваційним оновленням активів, технічного забезпечення, технологій надання сервісних послуг та управління системами підприємства, що в синергійності впливів формує результативність економічного розвитку; «імперативи модернізації» - це концептуальні економічні й нормативні засади регулювання динамічності й результативності інноваційної адаптації й інтелектуалізації через управління модернізаційним потенціалом й інструментарій модернізаційної конвертації інтелекту, як елементу економічного капіталу, в технології управління інвестиційно-інноваційними процесами і техніко-технологічним оновленням підприємств інфраструктурної сфери; «інноваційно-когнітивна парадигма» - світогляд та цінності, що формують методологічні засади модернізації підприємств в умовах прискорення інноваційного розвитку та зміни стратегічних орієнтирів економічної діяльності на забезпечення інноваційності, інтегрованості, стратегічності, інтелектуалізації, комерціалізації та ресурсоефективності реалізації модернізаційного потенціалу. На основі дослідження ґенези розвитку теорії модернізації виокремлено множину субетапів в інноваційно-технологічній стадії досліджень, що дозволило комплексно проаналізувати зміни в підходах та концепціях управління модернізаційним процесом на підприємствах. Сформовано авторські класифікаційні ознаки у визначенні видового різноманіття модернізації підприємств, до яких віднесено об’єктність, характер і спрямованість впливу. Виокремлено понятійні інтерпретації імперативів модернізації економічних дослідженнях, що дозволило встановити їх місце і роль в розвиткових процесах на підприємствах інфраструктурної сфери. Обґрунтовано авторські концепції формування імперативів модернізації, що розкривають інноваційній, просторові та інтеграційні засади розвитку підприємства у процесі «модернізаційні зміни» - «системні зрушення» - «реформаційні трансформації» - «інноваційний розвиток» - «модернізація». Акцентовано пріоритетність стратегічної концепції модернізації підприємств інфраструктурної сфери, що спровокована необхідністю формування базових імперативів: ресурсоефективності, інтелектуалізації та інституційнійності. Виокремлено мотиватори та каталізатори модернізації підприємств, що детермінується інноваційним розвитком. Описано роль і вплив інноваційного розвитку на трансформацію активів підприємства у процесі «ресурсозабезпечення» - «інтелектуалізація» - «капіталізація» - «модернізаційний потенціал» - «модернізація», що забезпечує конвертацію інтелекту в інноваційні технології та реалізується при наявній інвестиційноінноваційній підтримці, достатнього рівня акумульованого модернізаційного потенціалу та інституційного сприяння. Обґрунтовано методологічні засади застосування інноваційно-когнітивної парадигми в управлінні процесами модернізації підприємств шляхом формалізації гіпотези і аксіоми, детермінанти, теоретичного і методичного, практичного базису забезпечення результативності модернізації в умовах інноваційно-цифровізованої економіки та зміни парадигмальних цінностей сучасного суспільства. Аксіомічним твердженням в методологічному базисі дослідження вважаємо, що концептуальні засади модернізації підприємств інфраструктурної сфери, ґрунтуючись на закономірностях та принципах інноваційно-когнітивної парадигми розвитку підприємства, цілеспрямовано впливають на ефективність активізації модернізаційного потенціалу та інтелектуально-цифровізовану трансформацію структури підприємств в напрямах нарощування прибутковості, конкурентоспроможності та безпековості розвитку. На основі дослідження закономірностей та факторів модернізації виокремлено в класифікації принципів модернізації інфраструктурних підприємств інноваційноформуючі (на базі формалізації специфічних принципів) та когнітивні. Когнітивні принципи модернізації згрупуровано у мотиваційні, корпоративні, холістичні, знаннєво-компетентнісні та соціальнокультурні блоки. Це дозволяє більш глибоко структуризувати пріоритети модернізації окремих підприємств інфраструктурної сфери. Встановлено, що модернізаційний процес на підприємстві відбувається за рахунок наявного модернізаційного потенціалу. Рівень ефективності реалізації модернізаційного потенціалу та його ресурсомісткість визначають результативність розвитку підприємства. Авторкою обґрунтовано інструментарій оцінювання та градацію рівня профілю реалізації модернізаційного потенціалу на підприємствах інфраструктурної сфери. Досліджено чинники інтеграційного впливу модернізації на конкурентоспроможність підприємств в контексті ресурсозабезпечення і ресурсоефективності, що формалізовано авторкою у моделі факторного аналізу інтеграційного впливу модернізації на конкурентоспроможність за параметрами швидкості, стійкості й просторовості модернізації (модель «3S»). Просторову трансформацію модернізаційного потенціалу запропоновано візуалізувати за допомогою моделі спіралеподібного векторного моделювання (модель «SVMM»). Запропонований підхід шляхом адаптації математичного інструментарію аналізу дозволив досліджувати секторальність площин модернізації, тривалість етапів та об’єктність впливів, а також параметри ресурсомісткості, пріоритетності та результативності модернізаційного процесу. Спрямованість та кут нахилу вектору від вісі в моделі «SVMM» дозволяє аналізувати рівень реалізованості модернізаційного потенціалу, що відображає освоєність модернізаційних технологій інтелектуалізації та цифровізації, інновацій та визначає стратегічні орієнтири. Запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності модернізації підприємств шляхом співставлення вартісних показників капіталізованих результатів із скорегованою вартістю реалізації складових елементів модернізаційного потенціалу результативності модернізації, що на відміну від існуючих, дозволяє аналізувати секторальну реалізацію складових потенціалу в модернізаційних процесах, залученість капіталізованого гудвілу та вплив на вартісні показники якісних характеристик модернізаційних змін: інноваційності, інтелектуалізованості, цифровізації, інтегрованості, нарощування якості, безпеки підприємств інфраструктурної сфери. Запропоновано механізм управління модернізаційним процесом, який включає підсистеми забезпечення стратегічності, інноваційності, компетентності. Економічно-організаційний механізм побудовано зі застосуванням положень реалізації інноваційно-когнітивної парадигми та стратегічного управління розвитком, що базуються на інтелектуалізації персоналу, цифровізації процесів, активізації модернізаційного потенціалу та спрямовуються на забезпечення конкурентоспроможності й інноваційності підприємств інфраструктурної сфери. Механізм управління модернізацією підприємств включає характеристики суб’єктно-об’єктних відносин та забезпечує загальну ресурсно-просторову цілісність, враховує фінансові, інвестиційні, кадрові та інтелектуально-цифровізовані аспекти функціонування підприємств інфраструктурної сфери в умовах інноваційної економіки. Сформовано механізм активізації модернізаційного потенціалу інфраструктурних підприємств на засадах концепції стратегічного управління, що, в результаті проведення стратегічного аналізу за авторськими моделями, забезпечує виконання векторних напрямів реалізації стратегічного набору, програмних функцій та результатів. Запропоновано систему ексклюзивних функціональних стратегій та методичний підхід до вибору стратегічних пріоритетів модернізації підприємства на основі параметричного аналізу і оптимізації преференцій в реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій (модель «PIIIS»). Розроблено методичний підхід до проєктування стратегічного вибору напрямів активізації резервів модернізаційного потенціалу (модель «ARMP»), що базується на побудові критеріальної ієрархії модернізаційних змін, забезпечує удосконалення процесів проєктування безпекових, цифрових, інноваційних та енергозберігаючих стратегій і програми розвитку. Це дозволить обґрунтувати форми, джерела, способи ресурсозабезпечення та пріоритетності напрямів активізації модернізаційного потенціалу. Обґрунтовано систему соціально-економічних імперативів модернізації підприємств інфраструктурної сфери, що побудовано за рівнями їх формування і прийнятності: перший рівень – безумовні та базові імперативи – включає імперативи ресурсоефективності, безпековості та інтелектуалізації; другий – розвитковий – містить імперативи інституційності, інтеграції, конкурентоспроможності; третій рівень – результуючий – включає імперативи інноваційності, стратегічності та корпоративізації. Формування системи модернізаційних імперативів підприємства проходить ряд етапів: від дослідження закономірностей функціонування і запитів середовища до контролю за виконанням поставлених стратегічних цілей. Встановлено, що основними мотиваторами імплементації європейського досвіду регулювання модернізації підприємств інфраструктурної сфери є розвиток транс’європейських коридорів, приклади інституційного регулювання та мотивації, спільні інфраструктурні проєкти. Запропоновано методичний підхід до визначення спрямованості та мультизадачності регулювання соціально-орієнтованих реформ, інтеграції транспортно-логістичних функцій бізнесу з державними інституціями та практик стратегічного планування інноваційного розвитку інфраструктурної економіки. З метою проєктування процесів формування та імплементації імперативів модернізації розроблено економіко-математичну модель визначення векторності модернізації у спіралеподібному просторі розвитку модернізаційного потенціалу. Обґрунтовано, що базовими показниками проєктування є ефективність модернізації (висота вектору модернізації підприємства на спіралі), профіль модернізаційного потенціалу (площина та радіус витка на спіралі) та сектор реалізації модернізаційного потенціалу (градус кута витка спіралі від осі ординат в горизонтальній площині спіралі). Застосувавши метод адитивної згортки при формуванні альтернативних площин у просторі спіралеподібного розвитку, було визначено варіативні точки зміни положення вектору модернізації, що дозволяє визначити ймовірну вартість активізації модернізаційного потенціалу, сценарії та прийнятність реалізації стратегій модернізації