Обмеження права на конфіденційність і доступ до інформації у правоохоронній діяльності

Abstract

Сучасні стандарти, вироблені міжнародними нормативними актами у сфері захисту прав людини, безпеки та інформаційної політики в умовах активного розвитку глобального інформаційного суспільства, ставлять за мету забезпечення принципу інформаційної відкритості та транспарентності діяльності органів влади та інших публічних суб'єктів. Разом з тим необхідність забезпечення безпеки, стратегічних інтересів держави, прав і законних інтересів громадян і організацій обумовлює функціонування і активний розвиток механізмів обмеження доступу до інформації. Метою дослідження є розробка та обґрунтування теоретичних положень про правовий режим конфіденційної інформації в правоохоронних органах, що мають значення для розвитку теорії інформаційного права, а також обґрунтування основних напрямів удосконалення правового регулювання конфіденційної інформації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що автором запропоновано з метою правової ідентифікації відомостей, що охороняються в режимі конфіденційної таємниці, дані відомості повинні володіти такими ознаками: - відомості формуються в результаті здійснення управлінської діяльності або є інформацією обмеженого доступу про фізичних або юридичних осіб, що стала відомою органам влади в результаті здійснення покладених на них повноважень і обов'язків; - характеризуються закритим переліком суб'єктів, які можуть ними володіти: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підвідомчі їм організації і державні корпорації. У деяких випадках відомості можуть передаватися в ході виконання договорів цивільно-правового характеру; - доступ до даних відомостей обмежений вимогами законодавчих актів.