Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.stu.cn.ua/123456789/25226
Назва: | Правова природа реституції |
Автори: | Стеченко, К. Л. Кочина, О. С. |
Ключові слова: | реституція віндикація недійсний правочин повернення у попереднє становище захист права власності |
Дата публікації: | 2020 |
Видавництво: | Ужгород |
Серія/номер: | ;№ 4 |
Короткий огляд (реферат): | Стаття присвячена дослідженню такого відомого правового явища, як реституція, яке було відоме ще з часів Стародавнього Риму. Встановлено, що чинне цивільне законодавство України не використовує дане поняття, проте розкриває її суть в ст. 216 Цивільного кодексу України. Вчені-цивілісти по-різному розкривають сутність поняття «реституція». На основі проаналізованих визначень, авторами запропоноване наступне визначення реституції – це самостійний спосіб захисту права власності у результаті визнання правочину недійсним, на підставах передбачених ст. 215 ЦК України, суттю якого є повне відновлення первісного стану кожної із сторін договору шляхом повернення ними усього отриманого за цим правочином, а в разі неможливості це зробити – реального відшкодування його вартості. Найбільш дискусійним в цивілістичній літературі є питання правової природи реституції. В статті були виділені чотири основі погляди науковців на зазначене питання. Перший підхід полягає в тому, що реституція має зобов’язальний характер, тобто зобов’язання виконати вимогу про повернення отриманого за недійсним правочином є безумовним та виконується в межах реалізації чітко визначених законом охоронних заходів. За другою точкою зору реституція має майновий характер, пояснюється це спрямованістю реституції на повернення речі, яка перебувала у володінні. Третя група науковців визначає реституцію як можливість безпідставного збагачення, тобто випадки виконання зобов’язання за помилкового припущення про його дійсність відносять до відносин зі збагачення без законної підстави. І четверта позиція полягає в тому, що реституція має подвійну природу: якщо вилучається індивідуально-визначена річ на підставі віндикаційного позову, то реституція є різновидом віндикації, а якщо ж вилучаються речі, визначені родовими ознаками, то слід говорити про безпідставне збагачення. В результаті проведеного дослідження автори приходять до думки, що реституцію слід розглядати як зобов’язальне правовідношення по поверненню сторін недійсного правочину в початкове положення. |
Опис: | Стеченко, К. Л., Кочина О.С. Правова природа реституції / К. Л. Стеченко, О. С. Кочина // Порівняльно-аналітичне право, 2020. - № 4. - С. 253-258. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.stu.cn.ua/123456789/25226 |
Розташовується у зібраннях: | Кочина О. С.: наукові статті |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Стеченко, Кочина_стаття (1).pdf | 364,16 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.