Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи

Abstract

В сучасних умовах розвитку українська мова в юриспруденції потребує постійного удосконалення з метою усунення наявних проблем в нормативно-правових актах, оскільки чим правильніше сформульована дефініція поняття, тим меншим є ступінь невизначеності у праві, а також рівень конфліктності багатьох правових ситуацій. Дефекти юридичних дефініцій не лише перешкоджають правильному розумінню права, але й негативно позначаються на розвитку понятійного апарату і нормативно-праової бази. З метою уникнення зазначених проблем доцільно дотримуватися логічних правил формулювання дефініції, зокрема ліквідувати кола (тавтології), негативного визначення, визначення невідомого через невідоме. Визначення термінів в нормативно-праовоих актах має здійснюватися через виділення лише головних ознак, які мають значення для правозастосування.