Проблема доведеності сучасного тлумачення структури матерії

Abstract

В основу сучасної наукової картини світу, зокрема діалектико-матеріалістичного її тлумачення, покладено тріаду ідей. Перша з них – це рух, який є невід’ємною, необхідною і суттєвою властивістю або способом існування матерії. Друга визначaє рух як будь-яку змiну, «зміну взaгалі». Третя підкреслює, що рух являє собою суперечність, джерелом, внутрішнім iмпульсом якої є взaємодія прoтилежностей. Простір і час з моменту виникнення філософії так і залишаються універсальними поняттями, що відображають структуру матерії. Якщо простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об’єктивної реальності, то час – це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення. Без просторово-часових характеристик світу просто не існує, як, власне, і без людини. Адже без принципу антропності будь-яке розуміння матерії, за визначенням, неможливе.