Вплив стрес-менеджменту на працездатність людини й управління персоналом в умовах війни

Abstract

Головною метою статті є аналіз впливу стресів на працездатність працівників та управління персоналом в умовах воєнного стану, а також пошук методів керування ними (стрес-менеджмент) задля мінімізації негативних наслідків стресових ситуацій або їх ліквідацію. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що працездатність людини впливає на продуктивність її праці і вимагає коригування методів управління персоналом під дією стресфакторів, викликаних війною. З’ясовано, що з урахуванням нинішньої ситуації для компаній важливо при плануванні персоналу розробити заходи для утримання та збереження провідних спеціалістів, провести їх ротацію та навчання і надати можливість швидкого просування по кар’єрним сходинкам; при організуванні персоналу – створити безпечні умови праці та укриття, гнучкий графік роботи, можливість віддаленої роботи; при мотивуванні працівників – забезпечити їх участь у волонтерських проектах для підтримки армії та постраждалих, посилити методи морального мотивування, організувати психологічну підтримку; на етапі контролювання – запровадити анти-стресові заходи, провести психологічні тренінги та роз’яснювальну роботу для створення позитивного психоемоційного стану співробітників. Визначено, що міжнародний стандарт ISO 45003:2021 «Управління охороною здоров’я та безпекою праці. Психологічне здоров’я та безпека праці на роботі. Настанови з керування психосоціальними ризиками» містить вказівки щодо планування, впровадження, оцінки системи управління охороною здоров’я та безпекою праці в трудовому колективі, які доцільно використати в умовах війни. Стрес-менеджмент може здійснюватися на рівні держави, компанії чи окремої особи. Щоб зменшити вплив стресу на людину в даному дослідженні пропонується на рівні держави запровадити адресний безумовний базовий дохід; на рівні підприємства або компанії доцільно організувати волонтерські об’єднання, проводити спільні психологічні тренінги, формувати між співробітниками відносини взаємної підтримки і довіри; на рівні особистості для досягнення психологічної рівноваги доцільно підвищувати самооцінку і саморегуляцію людини, покращувати її комунікативні зв’язки із оточуючими.