Деякі питання сумісництва у трудовому праві сьогодні

Abstract

Стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню сумісництва в трудовому праві. Сьогодні все частіше виникають питання щодо врегулювання відносин пов’язаних із застосуванням сумісництва і його обмеженням. Актуальність цього питання викликана насамперед скасуванням підзаконних нормативно-правових актів, які визначали поняття сумісництва, його обмеження, тривалість робочого часу за сумісництвом, перелік робіт, які не є сумісництвом та інші, зокрема це Постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» та Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». У статті акцентовано на тому, що основними нормативними актами, які сьогодні регулюють питання сумісництва, зокрема і його обмеження, є Кодекс законів про працю України та Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року. Також вказано, що питання сумісництва згідно з чинним законодавством України можуть визначатися колективним договором та угодою сторін. Обмеження сумісництва можливе на законодавчому рівні, локальному рівні в колективному договорі та індивідуально у трудовому договорі. У зв’язку з відсутністю в законодавстві трактування поняття «інша оплачувана діяльність» проаналізовано різні ознаки такої діяльності, які наведені в наукових працях окремих авторів, а також зроблена спроба дати визначення даного поняття.