Філософія похилого віку: парадигмальний контекст

Abstract

У статті досліджено парадигми філософії віку: екзистенційна, гносеологічна, дитяча та доросла. Охарактеризовано роль середовища в розвитку особистості, встановлено з в ’язки між організмом і середовищем. Проаналізовано основні етапи переходу від дитячої до дорослої парадигми: крах ілюзій, зміна запитів до середовища, врахування свого впливу на нього, організація та охорона середовища. Запропоновано розуміння с уб ’єктивності людини в екзистенціалізмі. Наведено приклади ситуацій вибору, які завжди п о в ’язані з екзистенційними почуттями: тривогою, самотністю, свободою. Зазначено, що посилюють суб ’єктивність людини похилого віку відповідальність за себе та інших, життєвий досвід помилок і втрат, потреба у піклуванні про середовище. Paradigms o f age philosophy which investigated: existential, epistemological, children and adults. Role o f the environment in the development o f personality is described; relations between the organism and the environment are installed. Main stages o f the transition from child to adult paradigm are analyzed: crash o f illusions, change o f requests to environment and taking into account the own influence on it, organization and protection o f the environment. Understanding o f human subjectivity in existentialism is filed. Examples o f situations o f choice, which is always associated with existential feelings - anxiety, abandonment, loneliness, freedom are shown. Is noted that amplification o f elderly people subjectivity is caused by responsibility fo r themselves and others, life experience o f mistakes and losses, need fo r care o f environment.