Abstract:
Дисертацію присвячено поглибленню теоретико-методичних засад та розробленню практичних рекомендацій щодо капіталізації агропромислових компаній.
У дисертації проведено аналіз та систематизацію сутності терміну «капітал», здійснено класифікацію їх видів, досліджено еволюцію теоретичних підходів до трактування економічної категорії «капіталізація» та запропоновано власне її визначення, ми пропонуємо розглядати капіталізацію як «процес авансування ресурсів, управління ними та ефективністю роботи підприємства в рамках операційної діяльності з метою нарощування його ринкової вартості, дійсної вартості активів, конкурентоспроможності та фінансової стійкості».
Встановлено, що економічна категорія «капіталізація» охоплює значну кількість аспектів суспільно-економічних відносин, сформовано класифікацію видів та форм капіталізації та з метою розширення понятійного апарату досліджуваної тематики, було запропоновано доповнити існуючу класифікацію видів та форм капіталізації виокремивши такі класифікаційні: за способом формування (зовнішня та внутрішня), за джерелом формування (навичок, засобів виробництва, бренду, фінансових ресурсів, соціальна).
Систематизовано теоретико-методологічні підходи до дослідження капіталізації компаній. Ми вважаємо, що з метою нівелювання фактора сезонності діяльності агропромислових компаній при розрахунку показників, які включають такі складові як виручка або прибутковість, варто використовувати ковзні дані за останні 4 квартали або 12 місяців (trailing twelve months) на противагу використанню даних лише за 1 звітний період (квартал).
Сформульовані теоретичні напрацювання створюють наукове підґрунтя для удосконалення процесів розробки управлінських рішень з метою максимізації економічного ефекту та ринкової вартості, а також як основа досліджень подібних економічних питань та в побудові економетричних моделей.
Проведено оцінку структури та вартості капіталу досліджуваних агропромислових компаній. Зроблено висновок про те, що їх вартість капіталу структурно сформована за рахунок елементів, які мають значну різницю у вартості – власний капітал, як правило, більш дорогим, ніж позиковий за рахунок показника премії за ризик країни, який знаходився є високим. Це обумовлено кредитним рейтингом країни та іншими ризиками економічного середовища для підприємницької діяльності.
Встановлено, що досягнення оптимальної структури та вартості капіталу може досягатись різними шляхами, проте обов’язково при формуванні зміні структури капіталу з метою зниження середньозваженої вартості капіталу мають враховуватись інші показники, як от показники фінансової стійкості та платоспроможності. Перспектива подальших досліджень полягає в аналізі аналогічних показників інших компаній агропромислової та інших галузей економіки та врахування показників фінансової стійкості та платоспроможності при моделюванні оптимальної структури капіталу з мінімально можливою середньозваженою вартістю капіталу.
Досліджено взаємозв’язок між змінами в загальній ринковій вартості досліджуваних агропромислових компаній та макроекономічними індикаторами. Було встановлено, що індекс виробництва промислової продукції та світові ціни на нафту марки Brent мають значний вплив на зміни загальної ринкової вартості досліджуваних українських агропромислових компаній. Ми вважаємо, що розуміння впливу конкретних макроекономічних факторів на зміну ринкової вартості агропромислових компаній базуючись на історичних показниках може бути корисним в процесі прийняття рішень зацікавленими сторонами щодо перерозподілу ресурсів, а також у процесі планування економічних показників державними інституціями.
Проведено оцінку взаємозв’язку між внутрішніми показниками діяльності досліджуваних агропромислових компаній та змінами цін на їх акції за наступний квартал після звітного, оскільки фондовий ринок реагує на надходження інформації з певним часовим лагом після її отримання. Беручи за основу результати проведеної оцінки, на наше переконання, можна зробити висновок, що значною мірою рентабельність продажів та, менш значущою мірою, балансова вартість власного капіталу мають вплив на коливання середньої вартості акцій за наступний квартал після звітного для вибірки досліджуваних агропромислових компаній.
Розуміння впливу конкретних мікроекономічних факторів на зміну вартості акцій агропромислових компаній базуючись на історичних показниках здатні допомогти в процесі прийняття рішень стейкхолдерами компаній щодо прогнозної вартості компанії та прийняття відповідних управлінських рішень щодо алокації ресурсів.
Сформульовано та обґрунтовано алгоритм оптимізації структури капіталу агропромислових компаній, який на відміну від існуючих включає одразу 3 критерії оптимізації в порядку наступної пріоритетності: мінімізація фінансових ризиків через забезпечення критерії фінансової стійкості, мінімізація середньозваженої вартості капіталу, максимізація ефекту фінансового важеля. Використання запропонованого алгоритму при плануванні структури капіталу компаній залежно від очікуваної вартості фінансування, інвестицій в необоротні активи, прогнозованої рентабельності активів дозволить ефективно управляти структурою. При цьому, на нашу думку, можливо знизити критерії забезпечення фінансової стійкості, якщо було досягнуто висновку за рахунок подальших розрахунків, що це не зашкодить сталості операційної діяльності підприємства, при цьому можна зміщувати структуру для більшого акценту на мінімізації середньозваженої вартості капіталу та максимізації ефекту фінансового важеля.
Наголошено на існуванні значного взаємозв’язку між вартістю акцій досліджуваних агропромислових компаній та окремими макро- та мікроекономічними факторами. Доведено, що за допомогою регресійної моделі, яка включає в себе такі незалежні змінні як обсяг ВВП, курс валют та суму прибутку за останні 12 місяців на 1 акцію можливо пояснити значну частку змін курсу акцій досліджуваних агропромислових компаній.
Розуміння впливу конкретних детермінант на зміну курсу акцій на основі історичних даних може допомогти в процесі прийняття управлінських рішень щодо розподілу ресурсів для досягнення необхідної фінансової ефективності та рівня капіталізації в короткостроковій перспективі.
Досліджено вплив інноваційного розвитку країн на рівень добробуту їх населення. Було встановлено, що інноваційний розвиток країн спричиняє 62% змін у ВВП на душу населення серед усієї вибірки країн та 66% серед країн, частка нафтової ренти в структурі ВВП яких не перевищує 10%.
Також було встановлено, що видатки загального фонду державного бюджету України та загальна економічна додана вартість досліджуваних компаній є статистично значущими для пояснення змін в їх загальній середньорічній ринковій вартості. Врахування впливу інноваційного розвитку на економічні показники можуть бути використані окремими компаніями та державними органами для планування показників та удосконалення діяльності в межах їх компетенції.