Теоретико-методологічні засади модернізації регіональних туристичних систем.

Abstract

Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретико-методологічних засад модернізації регіональних туристичних систем в умовах змін інституціонального середовища та реалізації євроінтеграційного вибору України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що, з одного боку, розвиток національної економіки спирається на просторовий, ресурсний, виробничий і споживчий потенціали конкретних територій, а з іншого – за сприятливих умов і адекватних важелів державної підтримки саме територіальні громади спроможні внести суттєвий внесок у нарощування потенціалу та модернізацію просторової економіки та національного господарського комплексу в цілому. Сучасний етап функціонування економічних систем різних рівнів характеризується пороговими значеннями нестабільності. Загрози і виклики сучасності негативно позначались і на функціонуванні сфери туризму, яка, з одного боку, є однією із найбільш перспективних та високоліквідних напрямів економічної діяльності, а з іншого – надзвичайно чутливою до дії деструктивних чинників різного походження. Природа туризму, як соціального явища зумовлює його тісні взаємозв’язки із процесами, що проходять у межах регіональних спільнот та в окремих дестинацій. Поширення міжнародного тероризму, нелегальної міграції, зростання захворюваності на соціально небезпечні хвороби, загальне погіршення екологічної ситуації, не дивлячись на інтенсифікацією туристичних потоків, призводять до суттєвого зростання їх негативного впливу на туристичну діяльність, що має різну ступінь прояву на просторовому рівні. Викладені положення зумовили вибір мети дисертаційного дослідження: обґрунтування теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо модернізації регіональних туристичних систем на сучасному етапі державотворення в Україні. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення низки завдань: - узагальнити теоретичні підходи щодо сутності модернізаційної парадигми та окреслити особливості її прояву в розвитку туристичних систем регіонів України; - дослідити економічну сутність туристичних систем у складі регіональної економіки та розробити методологічні підходи до оцінки їх стану в контексті сталого розвитку; - розробити методологічні підходи до оцінки стану регіональних туристичних систем на засадах сталого розвитку; - проаналізувати сучасні соціальні, інформаційні, екологічні та інші компоненти регіональних туристичних систем та тенденції їх розвитку у трансформаційний період; - визначити вплив рівня економічної безпеки та деструктивних чинників на розвиток туристичних систем; - окреслити шляхи удосконалення інституціонального середовища у сфері розвитку туризму в умовах децентралізації владних повноважень; - класифікувати передумови та фактори безпечного функціонування та розвитку регіональних туристичних систем; - детермінувати наукові підходи до аналізу проблем соціалізації економіки регіонів із позицій пріоритетності розвитку туризму; - сформулювати методичні підходи до кластерної моделі розвитку регіональних туристичних систем та її інноваційного ядра як опорного каркаса просторових систем у сфері послуг; - охарактеризувати стан туристичної інфраструктури у складі територіальних суспільних систем та її вплив на модернізаційні процеси через інноваційні домінанти; - ідентифікувати наявність точок прискореної капіталізації туристичного потенціалу регіональних суспільних систем та аргументувати підходи до їх використання з урахуванням характерних просторових особливостей. У дисертації вперше запропоновано стратегічні напрями мінімізації ризиків стабільного функціонування регіональних туристичних систем, які дають змогу не лише удосконалити організаційно-економічні механізми регулювання регіональних ринків туристичних послуг, а й гарантувати збалансований розвиток просторової суспільної системи загалом. Обґрунтовано концептуальні підходи до модернізації регіональних туристичних систем на засадах сталості, які передбачають необхідність конвергенції інфраструктурного простору, формування інноваційного ядра, мінімізацію прояву деструктивних чинників та збалансування інтересів територіальних громад, регіонів та держави в цілому. Запропоновано критеріальний підхід до оцінки модернізаційного стану регіональних туристичних систем в сучасних умовах з урахуванням посилення впливу органів місцевого самоврядування на ефективність використання наявного потенціалу на регіональному рівні. У дисертації удосконалено параметричні характеристики регіональних туристичних систем, які, на відміну від існуючих, базуються на комплексному підході і дають змогу всебічно розглядати просторову структуру туристичного комплексу на мікро-, мезо- і макрорівнях. Розроблено методичні підходи до оцінювання рівня економічної безпеки регіону, які, на відміну від наявних, дають змогу здійснити типізацію регіональних туристичних систем України за передумовами їх модернізації і провести диференціацію програмних цілей у межах стратегічного планування. Сформовано структурно-логічну схему державного регулювання розвитку туризму в регіонах України, котра, у порівнянні з діючою практикою, враховує необхідність реалізації модернізаційної парадигми та базується на удосконаленому інструментарії, котрий дозволяє підвищити обґрунтованість стратегій розвитку регіональної економіки. У дисертаційному дослідженні розвинено наукові підходи до структуризації регіональних суспільних систем, у межах яких виокремлено інституціональні, природно-географічні, культурно-історичні та соціально-економічні передумови, що впливають на відтворення продуктивних сил та функціонування сучасних регіональних туристичних комплексів. Удосконалено прикладні аспекти оцінки рівня соціалізації економіки регіонів та його впливу на активізацію функціонування туристичної системи, з урахуванням необхідності посилення впливу територіальних громад на процеси активізації за діяння людського потенціалу на усіх таксономічних рівнях. Проаналізовано параметричні характеристики розвитку окремих сфер економічної діяльності, які формують інфраструктурну, інформаційну та організаційну компоненти функціонування регіональної туристичної системи, зокрема туроператорську та турагентську діяльність, стан оздоровчих, культурно-історичних закладів та ресторанного господарства, що дало змогу виокремити перспективі напрями їх модернізаційних змін. Виокремлено класифікаційні ознаки туристичного потенціалу міських агломерацій та сільських і природоохоронних територій, що дало змогу розглядати туристичну кластеризацію як механізм просторової модернізації туристичних систем. Практична цінність результатів дослідження полягає в тому, що розроблені автором теоретичні положення, методологічні підходи та практичні рекомендації до модернізації регіональних туристичних систем можуть бути використані у процесі формування та реалізації державної регіональної політики з урахування курсу України на децентралізацію владних повноважень, в аналітичній роботі місцевих органів виконавчої влади, в управлінській практиці органів місцевого самоврядування, у діяльності господарюючих суб’єктів туристичної сфери та у навчальному процесі вищих навчальних закладів.