Транснаціональний банківський капітал у фінансовій системі України: теорія, методологія та практика регулювання

Abstract

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічних засад функціонування транснаціонального банківського капіталу та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо врегулювання його впливу на фінансову систему України. У роботі з’ясовано, що транснаціональний банківський капітал, як об’єкт управління транснаціональних банків, являє собою масштабну сукупність власних, залучених та запозичених транснаціональними банками мультивалютних фінансових ресурсів для виконання міжнародних банківських операцій з метою отримання максимального прибутку за прийнятного рівня диверсифікованого ризику. Виконано декомпозицію компонентного складу транснаціонального та доведено, що функціональне призначення транснаціонального банківського капіталу вирізняється на різних рівнях його функціонування. Обґрунтовано методологічні підходи до дослідження транснаціонального банківського капіталу в фінансовій системі України на основі застосування синергетично-сітьової наукової парадигми. Зроблено висновок, що функціонування транснаціональних банків веде до формування агломерацій транснаціонального банківського капіталу та утворення глобальних фінансових хабів, які є «вузлами» світової фінансової мережі. Ідентифіковано стратегічні альтернативи інтервенції транснаціонального банківського капіталу в фінансову систему країни. Використання методу головних компонент при кількісному оцінюванні впливу транснаціонального банківського капіталу на фінансову систему України дозволило оцінити факторні навантаження та обчислити сукупний показник впливу для моніторингу структурних змін, що відбуваються в фінансовій системі. Оцінювання відкритості фінансової системи України до транснаціонального банківського капіталу виконано із використанням математичного апарату нечіткої логіки, а саме, шляхом фазифікації індикаторів відкритості банківської системи за трьома підмножинами ступенів відкритості банківської системи. Аргументовано, що трансформація підходів до регулювання діяльності транснаціональних банків полягає у запровадженні норм регулювання глобальних системно значимих установ в цілях запобігання трансмісії фінансових ризиків. Запропоновано здійснювати урегулювання трансграничної фінансової неспроможності транснаціональних банків на основі застосування процедури bail-in. Макропруденційне регулювання кредитної експансії транснаціональних банків передбачає ідентифікацію фази кредитного циклу в економіці залежно від співвідношення кредитів та заборгованості клієнтів банків до ВВП, а також динаміки кредитного гепу. Розвинуто наукові засади управління ризиками транснаціональних банків на основі врахування особливостей управління специфічними ризиками, притаманними транснаціональним банківським операціям, що передбачають вибір стратегії управління ризиками залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат банку. Розроблено концепцію редукційного протекціонізму фінансової системи України в умовах інтервенції транснаціонального банківського капіталу, що передбачає розмежування двох магістральних векторів державної політики.