Стратегія забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні

Abstract

У дисертації теоретично обґрунтовано та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у поглибленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних та науково-методичних основ функціонування морського транспорту в Україні й розробленні стратегії забезпечення його стійкого розвитку. Визначено зміст поняття стійкості розвитку морського транспорту, розкрито міждисциплінарність його дослідження враховуючи матеріально-технічну, економічну, екологічну, політичну та соціальну складові системи управління розвитком такого транспорту. Доведено, що морська транспортна система є важливим сегментом для економіки країни, стабільне функціонування якої забезпечує відповідні умови для національної безпеки й підвищення рівня життя населення. Узагальнено методологію дослідження морської транспортної галузі в національній економіці у контексті забезпечення стійкості її розвитку. Запропоновано концептуальні положення до управління інвестиційними програмами, які розглядають доцільність реалізації принципу повномасштабної морської держави. Розроблений методологічний інструментарій управління процесом формування стратегії забезпечення стійкого розвитку морського транспорту. Представлено методичні засади до управління конкурентоспроможністю стійкого позиціонування морського транспорту України у світі. Аргументована необхідність та перспективність участі громадських інститутів у процесах державного регулювання розвитку морського транспорту України. Висвітлено зміст державно-приватного партнерства як одного з механізмів регулювання забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні. Обґрунтовано доцільність та формалізовано зміст авторського підходу до концептуалізації стратегії забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні. Запропоновано складові структурно-функціональної моделі реалізації стратегії забезпечення стійкого розвитку морського транспорту в Україні. Узагальнено стратегічні пріоритети розвитку морського транспорту в ЄС та визначено основні напрями співпраці України з європейськими державами у нормативно-правовому, фінансовому, матеріально-технічному, науково-технологічному та інноваційному напрямках.