Формування культури здоров’язбереження у майбутніх соціальних працівників

Abstract

Початок XXІ століття – епоха нових, раніше невідомих можливостей науково-технічного прогресу, значного ускладнення практично всіх сторін індивідуальної і суспільної практики – дедалі більш актуальним стає проблема здоров’я людини. Здоров’я як соціальна проблема має гносеологічну і предметну сторону. Гносеологічна сторона проблемної ситуації показує протиріччя між знанням і незнанням, а предметна – між можливостями дій в напрямку зміцнення та збереження здоров’я і слабкою реалізацією цих можливостей. Звідси випливають два роду рекомендацій, здійснення яких дозволить суттєво просунутися у вирішенні даної соціальної проблеми. Перша зводиться до інформаційної та рекламно-просвітницької функцій, друга – до реальної роботи по використанню вже наявних матеріальних, енергетичних та інформаційних ресурсів. Проте, у будь-якому разі проблема здоров’я та його культури збереження на індивідуальному й колективному рівнях залишається актуальною, а шляхи формування у суспільстві позитивного ставлення до здоров’язбереження наразі стає однією з пріоритетних. В розділі 1 магістерської роботи проаналізувано теоретичні аспекти проблеми збереження здоров’я людини; визначено сутність та структуру культури здоров’язбереження у майбутніх соціальних працівників та запропоновано критерії сформованості культури здоров’язбереження у майбутніх соціальних працівників. Розділ 2 присвячений дослідженню стану проблеми формування культури здоров’язбереження у майбутніх соціальних працівників. У розділі 3 запропоновані шляхи формування культури здоров’язбереження у майбутніх соціальних працівників. Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні проблеми культури здоров’язбереження у майбутніх соціальних працівників, а також в уточненні та модернізації підходів до формування культури здоров’язбереження у майбутніх фахівців соціальної роботи