Державне регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України

Abstract

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України. На основі критичного аналізу підходів до трактування поняття «інвестиційний потенціал» встановлено, що це поняття перебуває у тісному взаємозв’язку із суміжними категоріями (інвестиційна політика, інвестиційний клімат, інвестиційна активність, інвестиційна привабливість) та визначено його роль у забезпечені ефективного соціально-економічного розвитку країни, що дає змогу розглядати інвестиційний потенціал як якісну характеристику національної економіки, котра визначає специфіку розгортання відтворювальних процесів на мікро-, мезо- та макрорівнях. Розкрито поняття «інвестиційний потенціал сільськогосподарського виробництва», як сукупної спроможності суспільства здійснювати довгострокові вкладення нагромадженого капіталу в розвиток сільського виробництва країни. Представлено концептуальний підхід до функціонування механізму впливу інвестиційного потенціалу України на сільськогосподарське виробництво, який передбачає рівне задоволення інтересів суспільства, учасників всіх рівнів національної економіки (мікро-, мезо- та макрорівня) та інвесторів у досягненні економічного, фінансового, соціального й інших видів ефектів для національної економіки та суспільства. До основних завдань механізму відносяться: загальні (формування сприятливого податкового регулювання для учасників фондового ринку); специфічні (регулювання діяльності емітентів цінних паперів; регулювання та контроль за професійною діяльністю на фондовому ринку; комплексні завдання перерозподілу інвестиційного капіталу з сировинних та видобувних галузей у високо- та середньо високі за рівнем технології галузі, що мають високу додану вартість; зростання державних витрат на наукову діяльність, фундаментальні та прикладні дослідження і розробки; зміцнення фінансово-інвестиційної безпеки суб’єктів господарювання; інвестиційна підтримка процесів структурних реформ та інституціональних змін; фінансування процесів розширеного відтворення та модернізації матеріально-технічної і техніко-технологічної бази реального сектору економіки). Проаналізовано складові інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, його сильні та слабкі сторони (природно-ресурсний потенціал, виробничий, потенціал інфраструктури, стан навколишнього природного середовища, трудовий та рекреаційний потенціал). Обґрунтовано, що для забезпечення розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва в Україні доцільно перейняти світовий досвід у частині залучення інвестицій в сільськогосподарське виробництво. До основних засобів, які здатні забезпечити максимальний ефект належать: ресурсний компонент (залучення інвестицій на його розробку); податкова політика, що зменшить рівень тіньової економіки (зменшення кількості податків та ставок оподаткування); розширення повноважень органів місцевої влади та самоврядування щодо залучення інвестицій. Додаткові засоби (не забезпечують максимальний ефект через відсутність необхідних для цього умов) передбачають: внутрішнє інвестування за рахунок запозичених коштів до місцевих бюджетів через випуск облігацій; державне інвестування; амортизаційна політика, методи прискореної амортизації. Представлено адаптивний механізм інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва для України на основі зарубіжного досвіду, який передбачає реалізацію трьох комплексних взаємопов’язаних етапів: формування цілей адаптації; реалізацію механізму державного регулювання та підтримки для аграрної галузі України; створення сприятливого інвестиційного середовища.

Доведено, що Україна має величезний потенціал для розвитку сільського господарства, яке виступає головним кластером у напрямі розвитку будь-якої країни та є основною рушійною силою для розвитку економіки країни і забезпечення добробуту населення. У першу чергу, це обумовлено сприятливими природними умовами: сприятливий клімат на більшій частині території країни та родючий ґрунт. На світових ринках сільськогосподарське виробництво є перспективною галуззю та одним із лідерів експорту продукції рослинництва та тваринництва. Ієрархічна система методів і інструментів регулюючої дії включає підсистеми, які відбивають основні форми регулювання інвестиційної діяльності: ринкове регулювання (ринковий механізм є автоматичним регулятором інвестиційної діяльності); пряме регулювання (пряма участь органів влади в інвестиційній діяльності); непряме регулювання (стимулювання інвестиційної діяльності, створення сприятливого інвестиційного клімату); інфраструктура регулювання. Аналіз стану основних показників функціонування сільськогосподарського виробництва та його інвестиційного потенціалу дав можливість зробити такі висновки: значне зростання абсолютної вартості виробленої сільськогосподарської продукції; індекс цін реалізації продукції сільськогосподарськими виробниками характеризувався як такий, що покриває виробничо-господарські витрати із набуттям додаткової вартості; значне покращення соціально-економічного становища в сільському господарстві дозволило підвищити рівень зайнятості; позитивна динаміка експортованої сільськогосподарської продукції. Проте, нестабільність соціально-економічної ситуації, зниження рівня концентрації капіталу в сільському господарстві, диспаритет цін між відповідною сільськогосподарською продукцією та продукцією промисловості і його результати зумовили ряд проблем, які стримують розвиток інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва: обмеженість матеріальних та фінансових ресурсів, неефективність їх використання; низька рентабельність сільськогосподарської продукції, впливаючи цим самим на рентабельність окупності інвестицій, тривалість кругообігу капіталу, сезонність виробництва; нерозвинена система логістики в сільськогосподарському виробництві; відставання якості значної кількості сільськогосподарської продукції від європейських стандартів та ін. Тобто вітчизняне сільськогосподарське виробництво, за відсутності дієвого механізму державного регулювання, зазвичай функціонує за рахунок існуючих природних переваг України. Оцінено концептуальні засади щодо моделювання розвитку складових інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, які дають змогу комплексно оцінити відповідні показники з метою своєчасного визначення для суб’єктів сільського господарства пріоритетних інвестиційно привабливих інноваційних проєктів перспективного розвитку виробничої сфери. Удосконалено науковий підхід до оцінювання ефективності державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, що базується на поєднанні дедуктивного й індуктивного підходів, які відображають аналітичні та синтетичні аспекти аналізу, і забезпечують охоплення всіх аспектів інвестиційної діяльності суб’єктів сільського господарства: від постановки проєктного завдання – до реалізації інвестиційного проєкту. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінки рівня розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва через показники, які відображають поточний стан інвестиційного потенціалу сільського господарства України. Обґрунтована доцільність використання сучасного інструментарію прогнозування з метою вибору дієвої моделі експоненційного згладжування. Результати проведених розрахунків дозволили зробити висновки, що на рівень розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва впливають два ключові показники: рентабельність виробництва та державна підтримка сільськогосподарського виробництва. Результати прогнозів експоненційного згладжування засвідчили про позитивні зрушення у розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України.

З метою подальшого удосконалення державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва запропоновано пропозиції щодо реалізації механізмів державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, основними завданнями яких є: організаційно-фінансове й нормативно-правове забезпечення формування і реалізації інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва; комплексні маркетингові дослідження основних ринків; диверсифіковані проєкти в науковій сфері для підтримки інвестиційної діяльності; комплексні науково-технічні, венчурні й інвестиційні проєкти в аграрній та соціальній сферах; інфраструктурні проєкти і заходи щодо розвитку середовища інвестиційної діяльності. Для сприяння результативності державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України запропоновано відповідну функціональну модель. Обґрунтовано концептуальний підхід до удосконалення інструментарію активізації інвестиційних процесів у сільськогосподарському виробництві, які сприяють реалізації заходів стратегії розвитку інвестиційного потенціалу та передбачають: стимулювання імпорту інвестиційного устаткування за допомогою державного кредитування або страхування; державне кредитування виробництва експортоорієнтованої вітчизняної продукції з високою доданою вартістю; часткове фінансування із приватним капіталом державних інвестиційних проєктів. Удосконалено пропозиції зі створення єдиної інформаційної бази учасників інвестиційних процесів у сільськогосподарському виробництві, що дозволить знизити асиметричність інформації в інвестиційній сфері, скоротити трансакційні витрати (витрати пошуку інформації, витрати оцінки інформації, витрати укладання контрактів) і об'єднати зусилля всіх учасників інвестиційних процесів при реалізації інвестиційної політики та розвитку інвестиційного потенціалу сільського господарства. Визначені стратегічні орієнтири використання комплексного механізму державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва: розробка стратегії розвитку інвестиційного потенціалу на засадах ефективності використання існуючого; модернізація сировинної складової; впровадження органічного виробництва; використання сукупності інвестиційних стимулів для всебічної підтримки інноваційно-інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва; використання інструментів державно-приватного партнерства у контексті забезпечення розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва.