Короткий опис(реферат):
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних і методичних засад еколого-економічної безпеки аграрного сектору й розробленню стратегії її забезпечення для формування необхідних підвалин переходу до екологоорієнтованої економіки.
Дослідження еколого-економічної безпеки здійснено через узагальнення теоретичних підходів до тлумачення її змісту. Розкрито сутність еколого-економічної безпеки та визначено її значущість для розвитку національної економіки. Ґрунтуючись на положеннях системного підходу, еколого-економічна безпека була представлена як відкрита система зі своїми причинно-наслідковими зв’язками та закономірностями розвитку. Сформовано концептуальний базис стратегічного управління забезпеченням еколого-економічної безпеки аграрного сектору економіки.
Обґрунтовано методологічний концепт дослідження еколого-економічної безпеки, який спирається на поєднанні доктринальних положень системного та сітьового підходів. Висвітлено умови реалізації цілей еколого-економічної безпеки та ідентифіковано її параметри з позиції системно-сітьового підходу. Мережу забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору представлено як розгорнуту у просторі сукупність його суб’єктів, які беруть участь у процесах, цілеорієнтованих на досягнення її встановленого рівня. Обґрунтовано доцільність та розкрито особливості ГІС моделювання в системі регулювання екологізації аграрного сектору. Запропоновано методичні положення оцінки рівня еколого-економічної безпеки аграрного сектору.
Здійснено оцінювання тенденцій розвитку аграрного сектору України. Окреслені тенденції свідчать про наявність потенціалу аграрного сектору до зростання, але необхідність екологізації його діяльності. Встановлено передумови модернізації основного капіталу з урахуванням вимог екологічної безпеки. Визначено напрями запровадження природоохоронних технологій у виробництво аграрної продукції. Охарактеризовано чинники, що перешкоджають екологізації агровиробництва. Встановлено, що головною проблемою є не збільшення відходів від агродіяльності, а відсутність ефективної системи їх утилізації та переробки. Держава не створила дієвих стимулів для утворення такої системи.
Висвітлено світовий досвід управління еколого-економічною безпекою аграрного сектору, окреслено можливості застосування зарубіжного досвіду забезпечення еколого-економічної безпеки у вітчизняних реаліях, запропоновано використання моніторингу як інструменту управління еколого-економічною безпекою аграрного сектору.
Сформульовано сукупність пропозицій щодо зміцнення еколого-економічної безпеки аграрного сектору України. Обґрунтовано науково-методичні положення розробки стратегії забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору вітчизняної економіки. Розроблено логічну послідовність обґрунтування стратегічної альтернативи забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору національної економіки
Суть розробки, основні результати:
Піщенко, О. В. Стратегія забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору України : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / О. В. Піщенко. - Чернігів, 2021. - 406с.