Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя соціального працівника

Abstract

Проблема саморегуляції людини, безперечно, одна з найбільш актуальних в сучасній психології тем для соціальних працівників, адже вони щодня мають справи з різними людьми, які мають свої специфічні особливості та проблеми в житті. Мабуть, це пов’язано з практичними потребами сучасного суспільства та об’єктивною логікою розвитку наукових знань, з особливостями його сучасних парадигм. У теоретичній частині представлено концептуальні підходи до визначення поняття саморегуляції, способи, форми використання та функції саморегуляції, формування саморегуляції як професійно важливої якості соціальних працівників. Також вказали, що саморегуляція є чинником стресостійкості особистості. У практичній частині досліджено особливості питань саморегуляції соціальних працівників та запропоновано рекомендації щодо застосування прийомів і методів саморегуляції соціальних працівників. Практичне значення отриманих результатів полягає: у розробці тренінгу та методичних рекомендацій по саморегуляції соціальних працівників.