Правові проблеми кримінальної відповідальності за порушення права та захист за законодавством України

Abstract

Гарантована національним і міжнародним правом можливість захищатись від підозри й обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення: по-перше забезпечує реалізацію комплексу прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина; по-друге входить до принципів правосуддя; по-третє є одним із міжнародно визнаних стандартів кримінального судочинства й стандартів захисту прав і свобод людини. Це визначає право на захист як соціальну і юридичну цінність особливої значущості й підтверджує доцільність його кримінально-правової охорони, в тому числі шляхом застосування кримінальної відповідальності. У розділі 1 роботи досліджуються теоретико-правові засади кримінальної відповідальності за порушення права на захист, зокрема розглядаються питання виникнення та становлення інституту правової допомоги в контексті права особи на захист, міжнародно-правовий та зарубіжний досвід правового регулювання відповідальності за порушення права на захист. Окремо розглядаються питання порушення права особи на захист як підстави криміналізації. Розділ 2 присвячений кримінально-правовій кваліфікації об’єктивних та суб’єктивних ознак порушення права на захист, зокрема розкриваються об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона складу злочину та кваліфікуючі ознаки порушення права на захист. У розділі 3 досліджуються проблеми правового регулювання призначення покарання за порушення права на захист та звільнення від його відбування, зокрема, питання особливостей призначення покарання за порушення права на захист та порядку звільнення від покарання та його відбування. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: 1) у результаті проведеного дослідження встановлено, що на сучасному етапі розвитку нашої держави існує об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони права особи на захист, тобто наявні всі підстави для криміналізації суспільно небезпечних посягань на ці відносини (с. 30); 2) наголошено, що покарання, встановлені законодавцем за вчинення дій, передбачених у статті 374 КК, на наш погляд, занадто м’які. У зв’язку з цим вважаємо за доцільне внесення відповідних змін до зазначених вище положень КК України (с. 74); 3) запропоновано диспозицію статті 374 КК доповнити словом «завідомо», що вказувало б на умисний характер вчинення даного злочину, а також на те, що винна особа усвідомлювала факт злочинного недопущення, ненадання або іншого грубого порушення права особи на захист (с. 64). Основні положення і висновки роботи обговорювалися на круглому столі на тему: «Правова система України: сучасний вимір» (м. Чернігів, 11 травня 2021 року).