Лімітовані та ризикові фактори у фізичній терапії

Abstract

Характерним для розвитку сучасної фізичної терапії є, з одного боку, розширення її показань, а, з іншого боку – пошуки нових спеціалізованих методів. У наш час її застосовують при низці патологічних станів або фазах певних захворювань, при яких раніше вона вважалася протипоказаною або дискутабельною (наприклад, у ранньому періоді після інфаркту міокарда, у відновній хірургії – після шва на нерві й сухожиллі, у ранньому післяопераційному періоді після ендопротезування суглобів). На основі повного ознайомлення з етіопатогенезом та індивідуальними змінами у кожній стадії патологічного процесу фізична терапія виконує строго певні, а іноді навіть тонкі терапевтичні завдання. Усе це вимагає застосування точної методики й дозування з урахуванням чималої кількості ризикових моментів і обмежуючих умов, а саме «лімітованих та ризикових факторів» [1-4].