Кримінально-правова характеристика дезертирства (ст. 408 КК України)

Abstract

Відповідно до Конституції України захист нашої держави виступає конституційним обов'язком будь-якого громадянина України. У зв'язку з тим, що цей обов'язок захисту нашої держави зведено до конституційного рівня, його невиконання є правопорушенням, що завдає суттєвої шкоди обороноздатності України, і, як наслідок, правам та свободам осіб, які перебувають на її території. Сьогодні ухилення від військової служби – це один із найбільш поширених кримінальних правопорушень у Збройних силах України. Однак у сучасних реаліях кваліфікація військових кримінальних правопорушень є вкрай складним процесом, оскільки працівники правоохоронних органів не мають достатнього рівня спеціальних знань правових норм, які регаментують порядок проходження військової служби. У розділі 1 роботи досліджуються історичні аспекти розвитку законодавства України щодо дезертирства, а також особливості кримінальної відповідальності за дезертирство за законодавством окремих зарубіжних країн. У розділі 2 значна увага в дослідженні приділяється аналізу складу дезертирства та відокремленню його від складу суміжних кримінальних правопорушень. Аналізуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки дезертирства. Визначено, що особливу увагу під час дослідження складу злочину необхідно приділяти суб’єктивній стороні злочину. У сучасних реаліях існують значні проблеми кваліфікації цього виду злочину, оскільки методи встановлення мети ухилення від військової служби в повному обсязі не досліджено й нині мають індивідуальний характер. Розділ 3 присвячений проблемним питанням призначення покарання та звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення дезертирства.