Підстави звільнення від доказування в цивільному судочинстві України: нові тенденції

Abstract

Статтю присвячено аналізу підстав звільнення від доказування в цивільному судочинстві України. Автори звертають увагу на те, що конституційне реформування системи судоустрою та правосуддя в Україні 2016 р. викликало необхідність унесення суттєвих змін до національного судочинства щодо нового законодавчого закріплення підстав звільнення від доказування, зокрема безспірних фактів як обставин, які визнаються учасниками справи та преюдиційних обставин, які мали важливе значення, оскільки були пов’язані з одним із наслідків набрання рішенням суду законної сили. Здійснено порівняльний аналіз правового регулювання підстав звільнення від доказування за цивільним процесуальним законодавством України до та після 15.12.2017 р. Автори доходять висновку, що з точки зору стадійності процесу, посилання на преюдиційні обставини не завжди були доцільні, так як у разі скасування судового рішення, яке їх встановлювало, виникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами всіх тих судових рішень, які їх використали відповідно до пункту третього частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України 2017 р. Автори наголошують, що правова регламентація підстав звільнення від доказування в оновленому цивільному процесуальному законодавстві України зазнала суттєвих змін порівняно з їх регламентацією до 15.12.2017 р., але кількість підстав звільнення від доказування залишилася незмінною. У приписах статті 82 Цивільного процесуального кодексу України 2017 р. законодавчо закріплено вісім частин на відміну від чотирьох частин, які були в аналогічній попередній статті 61. Удасконалено законодавчу регламентацію процедури відмови від обставин, які були визнані учасниками справи. Законодавчо суперечливо виписані преюдиційні обставини. Відсутнє законодавче закріплення преюдиційності як вагомого наслідку набрання рішенням суду законної сили. Для вдосконалення чинного Цивільного процесуального кодексу України авторами запропоновані зміни до статей 21, 82, 263.