Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.stu.cn.ua/123456789/23280
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКозинець, О. Г.-
dc.contributor.authorКравченко, О. В.-
dc.date.accessioned2021-08-17T08:42:46Z-
dc.date.available2021-08-17T08:42:46Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.urihttp://ir.stu.cn.ua/123456789/23280-
dc.descriptionКозинець, О. Г. Зовнішньополітична діяльність фашистської Італії в 1918-1939 рр. / О. Г. Козинець, О. В. Кравченко // Юридичний науковий електронний журнал, 2020. - № 1. - С. 28-30.en_US
dc.description.abstractУ статті досліджено зовнішньополітичну діяльність Італії у міжвоєнний період. Італія займала одну із провідних позицій на міжнародній арені у той час. Це відбулося після становлення фашизму як провідної ідеології. Метою роботи є дослідження причин, які впливали на зовнішньополітичну діяльність Італії та процес розвитку зовнішньої політики країни у 1918–1939 рр. У 1919 році з Італією не рахувалися на міжнародній арені. Ситуація змінилися після приходу до влади Б. Муссоліні, який самостійно почав визначати зовнішню політику держави, яка ґрунтувалася на агресивному ставленні до інших країн. Муссоліні мав вирішити такі основні завдання: територіальне питання, які стосувалося розширення територій, підконтрольних фашистам, і посилення впливу Італії на міжнародній арені. У 1924 році Муссоліні невдало провів переворот і почав використовувати зовнішню політику для підвищення свого авторитету. Майже всю зовнішньополітичну діяльність Італії 1922–1932 рр. зумовлювала її інтеграція в американську систему стабілізації Європи. Америка вважала фашистську Італію стабілізуючим фактором у Західній Європі, тому Італія була інтегрована у Версальську систему, що впливало на діяльність її уряду в зовнішньополітичній діяльності. Фашистська Італія хотіла зблизитися з нацистською Німеччиною, підтримуючи нацистський уряд, що прийшов до влади в 1933 році, оскільки це був у першу чергу сильний союзник на міжнародній арені. В листопаді 1937 року Муссоліні створив вісь Берлін – Рим – Токіо. У цей час великий дуче бажав розширити Італію до розмірів колишньої Римської імперії. Поворотним моментом, який визначив подальшу долю Італії, був договір про дружбу, підписаний між нею та Німеччиною у травні 1939 року. Він був оборонного характеру і передбачав взаємну допомогу держав у веденні воєнних дій. Отже, фашистська ідеологія та особистість великого дуче Муссоліні мали вирішальний уплив на зовнішньополітичну діяльність Італії в міжвоєнний період з 1918 по 1939 роки. Отримавши владу, Муссоліні поставив собі за мету розширити межі Італії та побудувати імперію.en_US
dc.language.isouken_US
dc.publisherЗапоріжжяen_US
dc.relation.ispartofseries;№ 1-
dc.subjectміжвоєнний періодen_US
dc.subjectзовнішня політикаen_US
dc.subjectфашизмen_US
dc.subjectМуссолініen_US
dc.subjectдучеen_US
dc.subjectекспансіяen_US
dc.subjectMussolinien_US
dc.subjectDuceen_US
dc.subjectexpansionen_US
dc.subjectinterwar perioden_US
dc.subjectforeign policyen_US
dc.subjectfascismen_US
dc.titleЗовнішньополітична діяльність фашистської Італії в 1918-1939 рр.en_US
dc.title.alternativeForeign policy activities of fashist Italy in 1918–1939en_US
dc.typeArticleen_US
dc.description.abstractalt1The article explores Italy’s foreign policy activity during the interwar period. Italy held one of the leading positions on the international scene at the time. This happened after the emergence of fascism as a leading ideology. The purpose is to investigate the reasons that influenced the foreign policy of Italy and the process of foreign policy development in Italy in 1918–1939. In 1919, Italy was not considered in the international arena. The situation changed after the coming to power of B. Mussolini, who independently began to determine the foreign policy of the state. It was based on an aggressive attitude towards other states. Mussolini had to address the following major issues: a territorial issue concerning the expansion of the fascist-controlled territories and the strengthening of Italy’s influence in the international arena. In 1924, Mussolini failed a coup and began to use foreign policy to increase his authority. Almost all of Italy’s foreign policy activities from 1922 to 1932 were driven by its integration into the American system of European stabilization. America considered fascist Italy a stabilizing factor in Western Europe. Therefore, Italy was integrated into the Versailles system, which influenced the activities of the Italian government in foreign policy. Fascist Italy wanted to move closer to Nazi Germany, supporting the Nazi government that came to power in 1933, since it was primarily a strong ally in the international arena. In November 1937, Mussolini created the Berlin – Rome – Tokyo axis. During this period, the great Duce wanted to expand Italy to the size of the former Roman Empire. The turning point that determined Italy’s future fate was the friendship agreement signed between Italy and Germany in May 1939. It was of a defensive nature and provided for mutual assistance by States in conducting hostilities. Consequently, the fascist ideology and personality of the great Ducе Mussolini had a decisive influence on the foreign policy activity of Italy in the interwar period from 1918 to 1939. Having gained power, Mussolini set himself the goal of expanding the borders of Italy and building an empire.en_US
Розташовується у зібраннях:Козинець О. Г.: наукові статті

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
7 Козинець О.Г., Кравченко О.В.pdf381,11 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.