Формування інноваційного потенціалу промисловості в регіонах України

Abstract

Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретико-методологічних засад, методичних основ і практичних рекомендацій щодо формування масштабів інноваційного потенціалу промисловості в регіонах України в умовах ресурсних обмежень. Обґрунтовано: вихідні положення теорії формування системи стратегічного управління; домінанти концепці системно-універсального типу; категоріальне поле теорії продуктивних сил і регіональної економіки із авторським визначенням наступних понять: «інноваційний потенціал промисловості в регіонах»; «інноваційна управлінська технологія стратегічного управління процесами формування інноваційного потенціалу промисловості в регіонах системно-універсального типу»;«інформаційна ємності реального сектора регіональної економіки»; «інформаційна ефективність функціонування промисловості в регіонах» та інші. Удосконалено структуру системи стратегічного управління розвитком інноваційного потенціалу промисловості в регіонах у площині реалізації дії чотирнадцяти підсистем, розмежованих за трьома потенційно-факторними основами задля забезпечення структурно-інформаційної надійності її функціонування. Розроблено: методологічні підходи до розв’язання проблем забезпечення результативності стратегічного управління; опрацьовано комплекс завдань щодо розробки методики оцінки та прогнозування масштабів; побудовано архітектуру механізму формування та реалізації стратегічного управління розвитком інноваційного потенціалу промисловості в регіонах; визначено шляхи мобілізації резервів в межах регіонів задля інтенсифікації процесів формування, нарощення та раціоналізації використання масштабів інноваційного потенціалу. Запропонована структурно-логічна схема інституціонального вирішення проблем щодо формування інноваційного потенціалу промисловості в регіонах в Україні. Зазначене стало основою для формування системи цілей для реалізації стратегії сталого розвитку до 2020 р., за чим встановлено, що поряд із розробкою та реалізацією інноваційних перспектив, в умовах ресурсних обмежень, доцільним є прискорення технологічного оновлення, ресурсо- та енергозаощадження, прискорення розвитку галузей з високим рівнем доданої вартості, екологізації виробництва задля забезпечення сталого розвитку регіональних господарських систем на інноваційній основі.