Abstract:
В статті досліджено показники, за допомогою яких Європейський союз та міжнародні організації визначають рівень розвитку кластерних форм організації підприємств. Визначені програми, що передбачають фінансове сприяння розвитку кластерів в Європейському Союзі. При вивченні нормативних документів щодо розвитку кластерів в Україні було з’ясовано, що серед мотиваційних механізмів фінансові заходи не передбачені. Увага законодавства до розвитку кластерів
може сприяти лише наданню адміністративної підтримки за ініціативи місцевої влади. Проаналізована динаміка кількості об’єднань підприємств в Україні та визначено, що протягом 2012-2018 років частка обєднань у кількості юридичних осіб знижується, що свідчить про недостатній розвиток кластерного напряму. Проаналізовано необхідний склад кластерів, серед елементів якого мають бути фірми, університети чи дослідницькі організації, державні установи та каталітичні організації. Порівняно відповідний склад деяких кластерів на прикладі Румунії та України та визначено, що
в Україні не вистачає учасників за складом, особливо державних установ, що свідчить про їх індиферентність до розвитку кластерно-інноваційних форм організації підприємств. Таким чином, необхідно приділити більше уваги щодо сприяння
розвитку кластерів в Україні, використовуючи такі напрями сприяння, як фінансовий та адміністративний механізми, з контролюванням звітності щодо наявності та розвитку кластерів в регіоні.
