Особливості формування та функціонування освітніх середовищ в контексті їх ролі у формуванні інтелектуальних здібностей

Abstract

Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток сучасного суспільства об’єктивно вимагає розширення гуманітарних знань щодо цілісного й всебічного розвитку людини. Це вказує на необхідність вивчення особливостей розумового розвитку підростаючого покоління в системі національної освіти, яка здійснює психолого-педагогічне управління розвитком молодої людини. Постановка проблеми. Виходячи з то, що в процесі розвитку під впливом середовища у людини відбуваються зміни в залежності від характеру цього середовища, виникає методологічна проблема розробки типології різних видів освітніх просторів і середовищ. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Середовище функціонування людини завжди суттєво позначається на її поведінці й активно впливає на інтелектуальний розвиток. Питанням організації креатитвного освітнього середовища присвячені роботи Дж. Гілфорда, Ковальчук В. У., Мажуль Л. М., Панова В. И., Полякової О. Б., Резвана О. О., Семенова І. М., Соловйової Н. В., Холодної М. О., Тихомирової Р. М., Толочек В. О., Шубіної І. В., Шумакової І. А. та ін. Постановка завдання. Аналіз філософсько-психологічної літератури та здійснення огляду основних наукових шкіл щодо їх поглядів на роль освітнього середовища у формуванні інтелектуальних здібностей. Виклад основного матеріалу. Освітній простір, у центрі якого знаходиться людина, розглядається як сукупність усіх зусиль, спрямованих на реалізацію мети освіти. Він являє собою одну зі сфер спільного простору життєдіяльності людини, що знаходиться в системі безперервної освіти. Головне завдання освіти – не формування людини за заданими зразками, а допомога в самореалізації, в розкритті та розвитку особистісного потенціалу, в прийнятті та освоєнні власної волі і відповідальності за життєві вибори, в розкритті й розвитку сутності людини, її позитивного потенціалу. Висновки. Останнім часом інтенсивно розвивається організаційно-середовищний підхід до соціальних процесів, з поміжних різноманітних освітніх середовищ. Так, мегасередовищем є функціонуюча в країні система безперервної професійної освіти та інформаційні ресурси Інтернету, макросередовищем – освітнє середовище профільного навчального закладу й навчальний процес у ньому. В якості мікросередовища виступають навчальні потоки й групи, предметні програми й курси, підручники та посібники, технології й стилі викладання. В останньому випадку мікро освітнє середовище конституюється в організаційно-концептуальному плані тієї науково-дослідної парадигми та реалізується в технологіях, які служать вихідним предметно-методичним базисом для організації навчального процесу.