Принцип верховенства права в адміністративному судочинстві

Abstract

У статті проаналізовано один із ключових принципів адміністративного судочинства - верховенство права. Інакше кажучи стаття присвячена узагальненому дослідженню законодавства та наукових джерел щодо визначення змісту принципу верховенства права як універсальної засади адміністративного судочинства. Визначена його роль в адміністративному процесі. Зазначено, що цей принцип знаходить своє відображення та закріплення не тільки в положеннях Кодексу адміністративного судочинства України, а й в інших нормативно правових актах. Проаналізовані різні думки вчених щодо розуміння принципу верховенства права. На підставі різноманітних підходів та виокремлення різних аспектів розуміння змісту принципу верховенства права у науковій літературі, висловлення позицій щодо неможливості досконалого визначення його змісту, доведено комплексність і складність його сутності. Відповідно до принципу верховенства права найголовнішим регулюючим фактором суспільних відносин, у тому числі і адміністративних процесуальних, є право та втілені у чинному законодавстві його норми. У роботі розглянуті елементи верховенства права, які визначаються обов’язковими відповідно до положень Доповіді Європейської комісії «За демократію через право». Разом з тим принцип верховенства права не вичерпується лише цими вимогами та характеристиками, оскільки вони постійно розвиваються і доповнюються, змінюються також і умови їх дотримання. На підставі аналізу позицій вчених щодо змісту верховенства права зроблено висновок, що принцип верховенства права є універсальною та невід’ємною засадою адміністративного судочинства. На думку авторів, принцип верховенства права в адміністративному судочинстві передбачає здійснення правосуддя із дотриманням конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, з метою їх захисту від протиправного порушення та виключно у відповідності із вимогами Конституції та інших законів України. У разі застосування адміністративним судом положень законодавчих чи інших нормативно-правових актів, які несправедливо обмежують або порушують права, свободи та законні інтереси особи, або у разі тлумачення їх у такий спосіб, рішення, винесене по такій справі, повинно визнаватися недійсним.