Оцінка сучасного стану розвитку ринку одягу в Україні

Abstract

У статті визначено сутність та розглянуто структуру ринку одягу. Здійснено сегментацію ринку одягу та його споживачів за такими критеріями як: географічні характеристики; демографічні характеристики; призначення одягу; моделі; масштаби пошиття; рівень доходів; сезонність; формування бренду одягу; стиль споживання тощо. Розкрито особливості ринку одягу та розмежовано його асортимент для чоловіків, жінок та дітей. Виділено фактори, які впливають на попит і пропозицію ринку одягу. Ринок одягу в Україні частково формується за рахунок виробів, що випускаються вітчизняними виробниками, але більшою мірою – за рахунок поставок з-за кордону. Вітчизняних виробників представлено за різними групами одягу: професійним, дизайнерським, діловим, верхнім, весільним та святковим, домашнім, кежуал тощо. Розглянуто динаміку роздрібного товарообороту одягу підприємств роздрібної торгівлі України у 2010-2020 рр., який до 2020 р. щороку збільшувався, а в умовах пандемії спостерігається його спад. Частка продажу підприємствами роздрібної торгівлі товарів, які вироблені на території України, поступово скорочується. Аналогічні процеси проаналізовано на регіональному рівні на прикладі Чернігівської області. Наведено результати опитування відвідувачів найбільшого в Чернігові торгово-розважального центру «Hollywood» щодо придбання одягу. Проведено дослідження зовнішньої торгівлі України за товарними групами одягу: трикотажного та текстильного. Зроблено висновок про скорочення експорту одягу за досліджуваний період і зростання його імпорту. Визначено групи товарів за кодами УКТЗЕД, які займають найбільшу і найменшу частки як в експорті, так і в імпорті одягу, а також країни, які експортують найбільше одягу до України, та країни – найбільші імпортери українського одягу. Виділено основні тенденції розвитку ринку одягу в Україні. Запропоновано шляхи вдосконалення вітчизняного ринку одягу: розвиток виробництва одягу стилю кежуал, підвищення діджиталізації бізнесу, збільшення розмірного асортименту одягу, підтримка ідей екологічності та соціальної відповідальності виробництва; створення передумов зростання платоспроможного попиту населення; формування стимулів впровадження нових технологій на підприємствах, які виробляють одяг; зниження податкового тягаря на виробників і торгові підприємства; регулювання цін на товари для дітей та осіб похилого віку тощо.