Організаційно-економічне забезпечення управління освітніми послугами в Україні в умовах євроінтеграції

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та розробці організаційно-економічного забезпечення управління освітніми послугами в Україні в умовах Євроінтеграції. Виконане теоретичне узагальнення щодо сутності та змісту освітньої послуги, яка є тим продуктом, що розкриває для молоді шлях до майбутнього та поширює їх можливості з вибору такого рівня життя, якого молодь варта. Тобто, від якості освітньої послуги залежить подальше існування особистості, що, у свою чергу, чинить вплив на розвиток національного господарства в цілому. Тому, управління освітніми послугами, як продуктом, які ЗВО пропонують для споживачів, є важливим аспектом освітнього та економічного процесів, що потребує наукового обґрунтування та подальшої практичної реалізації для підвищення іміджу України у світовому освітньому просторі. Розвиток вітчизняних ЗВО у значній мірі залежить від сучасних трендів у сфері освіти та вимог, які висуваються в умовах викликів сьогодення, зокрема, пандемії, тому виважені управлінські рішення щодо організації освітнього процесу, комфортності навчання, подальшого працевлаштування та відповідності вимогам європейських освітніх стандартів, потребують розробки методичного забезпечення управління освітніми послугами у ЗВО України. У першому розділі узагальнено сутність, зміст та складові освітніх послуг, визначені організаційно-правові особливості управління освітніми послугами в Україні, визначено Європейський досвід організації управління освітніми послугами. На основі вивчення сутності, змісту та складових освітніх послуг та дослідженні змісту дефініцій «освітня послуга», «ринок освітніх послуг», автором запропоновано їх визначення як категорій соціальної відповідальності та економічної ефективності з одночасним поліпшенням конкурентного середовища, розв’язання соціальних проблем країни та регіонів в умовах євроінтеграції. Визначено, що освітня послуга – соціально-економічна категорія, що розглядається як спроможність закладів національної системи освіти задовольняти потреби у якісних освітніх послугах вітчизняних і зарубіжних здобувачів на основі на основі сучасних інноваційних моделей їх підготовки. Вона спрямована на задоволення попиту здобувачів на одержання відповідної професії та врахування інтересів різних груп стейкхолдерів, критеріїв якості освітніх послуг. «Ринок освітніх послуг» в дослідженні розглядається як система економічних взаємовідносин. Це означає, що в ринкових умовах «освітня послуга» є об’єктом ринкової економіки, і є невід'ємною частиною валового внутрішнього продукту України. Досліджено організаційно-правові особливості управління освітніми послугами в Україні. Установлено, що в основу функціонування організаційно-економічного забезпечення управління освітніми послугами в Україні необхідно застосовувати організаційно-функціональний підхід. Він передбачає виділення організаційної складової (інституційне, інформаційне, кадрове та нормативно-правове забезпечення надання освітніх послуг) та функціональної (адміністративні та економічні методи управління освітніми послугами, що включають перелік прямих та опосередкованих інструментів). Вивчено європейський досвід організації управління освітніми послугами. Входження України в європейський освітній простір зумовило додаткові виклики, поставило питання про підвищення конкурентоспроможності української освіти та знаходження нових сегментів формування освітніх послуг. При цьому більшість європейських країн мають власні механізми, інструменти, технології, підходи до організації управління освітніми послугами. Вони формують не лише певні бар’єри або стимули на цьому шляху, але й переходять до стратегії стимулювання інновацій, яка полягає у збільшенні витрат на науково-дослідні роботи, сприяння кооперації між закладами освіти та підприємствами, державній фінансовій підтримці. Установлено, що для євроінтеграції України та реалізації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом особливо цінний досвід європейських країн щодо формування відкритої й динамічної системи принципів, методів й інструментів створення сприятливих умов для адаптації вітчизняної освітньої сфери до європейських стандартів. У країнах Європи історично склалися різні моделі управління освітніми послугами. Виявлено, що навіть в умовах політики зближення в Європейському Союзі, системи управління освітніми послугами залишаються унікальними для кожної країни, враховуючи різний ступень децентралізації управління та фінансування освіти. Імплементація в Україні комплексу заходів Європейського Союзу – Болонського процесу, Ініціативи Європейського Союзу, Угоди про асоціацію з Європейським Союзом – сприятиме забезпеченню якісного й доступного надання освітніх послуг. У другому розділі роботи проаналізовано рівень надання освітніх послуг в Україні та в країнах Євросоюзу, проведено оцінку рівня управління освітніми послугами в Україні, досліджено фактори впливу на управління освітніми послугами. Аналіз рівня надання освітніх послуг в Україні та в країнах Євросоюзу довів доцільність інтеграції України до європейського наукового співтовариства, оскільки наша країна прагне до проведення певних реформ, які б дали змогу вітчизняним ЗВО відповідати загальноєвропейським критеріям. Аналіз Європейських стандартів забезпечення якості вищої освіти дозволив виділити основні вимоги і напрямки імплементації європейської системи забезпечення якості освіти в Україні, які стосуються як внутрішнього, так і зовнішнього забезпечення. З’ясовано, що у 2019 році за консолідованим рейтингом ЗВО у десятці незмінним лідером залишається Київський національний університет імені Тараса Шевченка, який очолює рейтинг третій рік поспіль. На другому місці Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського, який у 2019 році посунув на третю сходинку Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Проведена оцінка рівня управління освітніми послугами в Україні довела, що загальна чисельність університетів, академій, інститутів, заснованих на державній та комунальній власності залишилася майже незмінною (за весь період спостереження зменшилася на 10 %), а кількість відповідних закладів, заснованих на приватній власності зменшилася на 24 %. Для коледжів, технікумів, училищ ці показники сягають значень 21 % і 35 % відповідно. Відзначено, що низький попит на напрями підготовки, які пов’язані з перспективними напрямками економічного розвитку країни в перспективі буде породжувати нестачу кваліфікованих спеціалістів, що, в свою чергу, буде мати негативний вплив на результати діяльності провідних галузей економіки країни. Проведено дослідження факторів впливу на управління освітніми послугами, яке дозволило зробити висновок про нерівномірність розподілу ЗВО, а як наслідок, здобувачів вищої освіти, професорсько-викладацького складу за областями України. Частка фінансування здобувачів освіти за кошти місцевих бюджетів є значно меншою: в середньому по Україні – 8,9 %. Найбільшу підтримку мають студенти Кіровоградської (45,0 %) та Житомирської (33,1 %) областей, а найнижчу – студенти м. Київ (4,1 %), Закарпатської (4,1 %), Полтавської (5,0 %) та Львівської (5,1 %) областей. Виявлена також нерівномірність розподілу кількості педагогічних або науково-педагогічних працівників на 100 здобувачів вищої освіти, що мають вчене звання доцента. У третьому розділі визначені напрями підвищення ефективності організації управління освітніми послугами в Україні, розроблено методичний підхід до оцінювання ефективності управління освітніми послугами в Україні, запропоновано методичне забезпечення управління освітніми послугами у ЗВО України в умовах Євроінтеграції. Підвищення ефективності управління освітніми послугами в Україні залежить від багатьох факторів, які впливають на всі без виключення заклади освіти. Керівництву закладів освіти бракує певних повноважень щодо прийняття стратегічних рішень у всіх напрямах освітньої діяльності. Встановлено, що якість надання освітніх послуг значною мірою залежить від якості менеджменту закладів освіти та маркетингової діяльності, яка враховує всі умови ринку освітніх послуг та ефективність навчально-методичного забезпечення. Зроблено висновок, що підвищити ефективність управління освітніми послугами можливо за рахунок оптимізації функціонального підходу до процесу управління системою освіти, шляхом удосконалення використання його складових: планування, організації, мотивації, контролю. Розробка методичного підходу до оцінки ефективності управління освітніми послугами в Україні дозволила оптимізувати задачу оцінювання та зробити висновки щодо прямого зв’язку між кількісними та якісними показниками рівня надання освітніх послуг. Проведене експертне оцінювання довело, що найбільш значущими критеріями ефективності управління освітніми послугами вважаються: співпраця із роботодавцями щодо контролю якості підготовки фахівців; перспектива працевлаштування випускників ЗВО та відповідність освітніх програм підготовки фахівців вимогам світового освітнього простору. Встановлено, що сьогодні в Україні існує певна проблема щодо інтеграції освітньої послуги у суспільне життя, оскільки вкладені фінансові та моральні зусилля студентів та НПП вимагають віддачи у вигляді гідної праці та якості життя. Розроблено методичне забезпечення управління освітніми послугами у ЗВО, яке запропоновано розподілити на три блоки: інституційний, організаційний та фінансово-економічний. Встановлено, що в умовах Євроінтеграції системи освіти України необхідно удосконалення освітніх стандартів та програм, створення сприятливого інвестиційного клімату та формування фінансово-економічних механізмів для залучення інвесторів в освітню діяльність та ефективне використання кадрового потенціалу ЗВО.