Екосвідомість населення як стратегічна ціль природоохоронної діяльності в сучасній Україні

Abstract

У статті досліджено рівні екологічної свідомості населення та типи сприйняття реальності, показники формування ефективної екологічної свідомості. Схарактеризовано поняття «сталий розвиток», наведено основні цілі сталого розвитку, які адаптовані з урахуванням національної специфіки та представлені у Національній доповіді. Досліджено напрями співробітництва між Україною та Європейським Союзом, засади для євроінтеграційних процесів у природоохоронній галузі. Розглянуто ціль №1 Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Схарактеризовано управлінську діяльність центральних органів виконавчої влади у напрямі формування екосвідомості населення, наголошено на позитивних зрушеннях та окреслено негативні практичні моменти. На прикладі Чернігівської області досліджено оперативні цілі проєкту Стратегії сталого розвитку на період до 2027 року. Наголошено на відсутності формування інфраструктури утилізації та оброблення відходів в області, що гальмуватиме подальші кроки у напрямі сталого розвитку навіть за умови належної екосвідомості населення. Наведено мету та стратегічні цілі обласної Програми охорони навколишнього природного середовища, а також схарактеризовано основні екологічні проблеми Чернігівської області. Доведена низька активність громадян у процесі обговорення проєктів, що стосуються охорони навколишнього середовища, не належна зацікавленість у розв’язанні актуальних проблемних питань у сфері природоохоронної діяльності, які безпосередньо залежать від населення нашої держави. Запропоновано подальші дослідження проводити за напрямом пошуку дієвих механізмів впливу на формування екосвідомості населення, що дозволять досягти очікуваних результатів сталого розвитку.