Диверсія та терористичний акт, проблеми кваліфікації

Abstract

У даній статті розглянуті проблеми щодо розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113 (диверсія) і ст. 258 (терористичний акт) Кримінальним кодексом України (далі КК). За допомогою законодавчої бази: норм КК , а також доктринальних досліджень науковців. Актуальність теми цього дослідження зумовлена тим, що в сучасних умовах в Україні має місце тенденція до збільшення кількості диверсійних та терористичних актів, а аналіз судової практики демонструє, що питання про співвідношення таких злочинів вирішується по-різному. Однією з провідних сфер розвитку будь-якої країни світу є безпека, загрозою якої є терористичні акти. І це цілком зрозуміло, зважаючи на його природу та міграційні процеси у економічно розвинутих країнах. Як відомо, терор (від лат. terror - страх, жах) страх, жах) - це цілеспрямована застрашлива дія, а також ідеологія насильства і практика впливу на суспільну свідомість, пов’язана із залякуванням населення різними формами протиправних насильницьких дій. Дану проблематику досліджували такі науковці: А.А. Музика, Є.В. Лащук, В.В. Сичевський, Є.І. Харитонов, Д.О. Олєйніков. Окремі аспекти терористичного акту розглядають: В.Ф. Антипенко, В.В. Бурега, Г.С. Берест, В.А. Ліпкан, В.В. Літвін, Р.В. Мукоїда, А.І. Пясецький, М.В. Семикін, С.О. Солодовніков та М.В. Ушич, як один із способів політичної боротьби із застосуванням ідеологічно мотивованого насильства. В статті висвітлений аналіз елементів складів кримінального правопорушення, таких як терористичний акт та диверсія. Для вирішення поставленого завдання був запропонований такий алгоритм аналізу відповідних законодавчих положень та теоретичних понять, який включає в себе такі структурні елементи: 1) порівняльний аналіз кримінально-правових норм про «диверсію» і «терористичний акт»: а) встановлення однакових і різних обов’язкових юридичних ознак, включених до складів цих кримінальних правопорушень; б) порівняння законодавчих конструкцій складів кримінального правопорушення та встановлення їх значення для кваліфікації останніх; в) караність кримінальних правопорушень та її значення для вирішення питань їх кваліфікації; 2) встановлення можливості конкуренції норм, передбачених ст. 113 та ст. 258 КК та розроблення правил кваліфікації диверсії в таких випадках, а також відмежування конкуренції від ідеальної та реальної сукупності «диверсії» та «терористичного акту».