Abstract:
У статті досліджується процес створення, функціонування в Україні етнографічних комплексів та експозицій протягом 1960-х – 1980-х років. Автор висловлює думку, що в цей період створювалась мережа етнографічних музеїв, які займалися виявленням, дослідженням та популяризацією унікальних пам’яток матеріальної і духовної культури. Важливу роль в організації та налагодженні їх роботи відіграв краєзнавчий актив, члени Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, які брали найактивнішу участь в проведенні пошукових експедицій, здійсненні інших важливих дослідницьких заходів.
Необхідною передумовою для функціонування етнографічних музеїв і комплексів стало науково-методичне керівництво їх роботою з боку Національної академії наук України, провідних фахівців в зазначеній галузі знань.
В умовах панування тоталітарної системи, посилення процесу русифікації, діяльність етнографічних музеїв залишалася одним з небагатьох чинників, які сприяли збереженню національної самосвідомості, пробуджували у народу інтерес до власної історії та культури.
