Abstract:
Відновлення економіки після важкої й тривалої рецесії є неможливим без фіскального імпульсу. Його масштаб і тривалість залежать не тільки від зовнішнього середовища, а й від внутрішнього стану економіки, оскільки перенесені макрошоки та проблемні канали трансмісії імпульсу можуть стати перешкодою й “абсорбувати” його. Важливу роль у забезпеченні комбінування інструментами регулювання відіграє комунікація між основ ними групами зацікавлених осіб (урядом, платниками податків, інвесторами та міжнародними фінансовими організаціями).
У статті узагальнено поняття фіскального імпульсу та проведено його розрахунок для України за період 2008—2015 рр. за оновленою методологією Європейської комісії на основі показників розриву випуску й автоеластичності бюджету. Встановлено, що фіскальна політика в Україні починаючи з 2011 р. стала контрциклічною, а в 2015 р. досягла піку своєї дискреції.
Наголошено, що високе значення коефіцієнта автоеластичності бюджету, стабілізація якого триватиме близько трьох років, а також внутрішні ризики та зовнішні загрози для макрофінансової стабільності вимагають збереження темпів фіскальної консолідації.
Досвід розвинутих країн свідчить про те, що забезпеченню довгострокового зростання передували тривалі періоди структурних реформ, а пікових значень фіскальні мультиплікатори досягали під час рецесій. З огляду на це, податкова реформа в Україні повинна бути інтегрована до більш масштабної кампанії з реалізації структурних реформ (особливо в освітній, медичній галузях та системі пенсійного забезпечення), відновлення довгострокової продуктивності праці та створення привабливих умов для неспекулятивних інвестицій у основний акціонерний капітал.
Доведено, що проект податкової реформи має базуватися на песимістичному, а не оптимістичному сценарії, оскільки завищені макропоказники породжуватимуть хибні очікування в бізнесу та інвесторів, а продовження рецесії замість обіцяного відновлення призведе до втрати довіри з боку власників капіталу.
