Стратегія забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору України

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору. У результаті дослідження уточнено зміст поняття «конкурентоспроможність аграрного сектору» як здатності усіх його сфер в сукупності виробити і реалізувати продукцію привабливішу для споживачів за ціновими і неціновими параметрами, чим продукція конкурентів, досягаючи при цьому довгострокових цілей стійкого розвитку з використанням інноваційних засобів виробництва у контексті переходу аграрного сектору в якісно новий стан. Визначено, що система забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору є комплексною впорядкованою сукупністю методологічного забезпечення, ресурсного потенціалу, підсистем орієнтованих на формування стратегії з урахуванням ресурсної, інтелектуальної, ринкової та інноваційної складових. Обґрунтовано науково-методологічний підхід до стратегічного управління забезпеченням конкурентоспроможності аграрного сектору із використанням імітаційного моделювання. Обґрунтовано індикатори стійкого розвитку й ефективності забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору, що узгоджуються із принципом раціонального використання ресурсів і представляють собою синергію результатів функціонування стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору, заснованої на інноваціях, інтелектуальному капіталі та екологічних засадах. На основі виявлення основних сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз розроблено методичний підхід до систематизації та оцінки впливу зовнішніх факторів на рівень забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору. Дослідження закономірностей функціонування аграрного сектору дало змогу обґрунтувати концептуальний підхід до формування механізму державної підтримки забезпечення його конкурентоспроможності, який покликаний встановлювати необхідні пропорції в структурі виробництва й забезпечити раціоналізацію міжгалузевих і внутрішньогалузевих виробничо-економічних зв'язків, виходячи з першочергових завдань забезпечення продовольчої безпеки, подолання кризових явищ і створення передумов для побудови високоефективної й соціально орієнтованої ринкової економіки. Визначено особливості формування технологічних парків в аграрному секторі, які слугують сферою перетинання інтересів суб’єктів аграрного виробництва й інноваційного середовища, що сприяє більш тісній їх взаємодії. Доведена необхідність сприяння оптимального співвідношення державного регулювання та ринкового саморегулювання в забезпеченні конкурентоспроможності аграрного сектору України на прикладі країн ЄС враховуючі національні особливості функціонування галузі. З метою оптимізації системи управління аграрним сектором, запропоновано системну модель розробки та прийняття стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору України, відмінністю якої є її комплексність та завершеність, адже включає формування різних типів стратегій, цілей і завдань залежно від існуючого рівня конкурентоспроможності аграрного сектору. Процедури запропонованого алгоритму передбачають обов’язковий контроль відповідності цілей і результатів реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору стратегічним цілям національної економіки загалом. Запропоновано структурну схему механізму реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору, який дозволяє забезпечити прийняття раціональних рішень щодо підвищення його ефективності та захищеності.