Реалізація державної політики у сферах національної безпеки і оборони на регіональному рівні

Abstract

Дисертацію присвячено розробці теоретичних та методичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення напрямів реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони на регіональному рівні. У роботі обґрунтовано теоретичний підхід до формування української стратегії національної безпеки, систематизація компонентів у контексті інтеграції політичних та правових норм, інститутів, правил процедури та діяльності, які спрямовані забезпечувати національну безпеку та дозволяє нейтралізувати чи ліквідувати її, в частині удосконалення понятійно-категоріального апарату дослідження. Охарактеризовано методичний підхід в частині реалізації концептуальних основ аналізу ефективності національної безпекової політики в Україні шляхом впровадження комплексної системи взаємодії основних суб’єктів її забезпечення на державному, регіональному та недержавному рівнях. Описано, що інституційне забезпечення державної політики національної безпеки здійснюється відповідно до обов'язків та принципів, визначених у відповідних законах та інших інструментах національної політики, що регулюють діяльність суб'єктів політики безпеки нашої країни. Розглянувши роль правового механізму в забезпеченні національної безпеки, проведено аналіз методології формування нормативно-правового поля забезпечення національної безпеки України. Наголошено, що нормативно-правова база для фінансування державної політики у сфері національної безпеки, а саме українських військових та інших збройних сил загалом відповідає меті забезпечення національної політики України. Існуюча адміністративна система у цій сфері ґрунтується на європейській традиції повноважень та розподілі повноважень між міністерствами та є досить всебічною. Підтверджується, що структура видатків державного бюджету не відповідає завданням державної військової організації, визначеним Конституцією та законами України. Перетворення правоохоронних органів на частково “самодостатні” є джерелом масової недержавної безпеки та захищеної корупції. Комерційна діяльність правоохоронних органів, не передбачена Конституцією та українським законодавством, загрожує національній безпеці та трансформації цих структур під захистом недержавних суб’єктів та іноземних держав. Визначено, що однією з основних проблем є відсутність системи фахової військової підготовки голів обласних та райдержадміністрацій з питань організації заходів мобілізації та територіальної оборони, відповідно їх небажання та самоусунення від керівництва зазначеними заходами, в першу чергу щодо формування підрозділів територіальної оборони та не сприяння головами об’єднаних територіальних громад, керівниками установ, підприємств (організацій) в проведенні роботи з оповіщення військовозобов’язаних. Охарактеризовано провідну роль співпраці між державними інституціями та громадянським суспільством для покращення реалізації державної політики національної безпеки як внутрішньої, так і зовнішньої, а також провідна роль держави у забезпеченні національних інтересів України у сфері національної безпеки та оборони. Прагматичний підхід до розробки та реалізації національної політики у сфері національної безпеки в Україні, який виконує такі функції: забезпечення територіальної цілісності та суверенітету держави; Ми підтримуємо конституційний лад на основі демократичних принципів. Запобігання зовнішньому втручанню у внутрішні справи України тощо. Механізм фінансування національної політики у сфері національної безпеки та оборони був розроблений на основі застосування програм управління цілями національної безпеки та може об’єктивно представити вичерпну інформацію про ідеологічні, наукові та експертні аналітичні компоненти. Вплив на національну безпеку. Продемонстровано доцільність створення ефективної системи національної безпеки та оборони, що складається з можливої адаптації та впровадження основної європейської практики функціонування сил територіальної оборони на основі систематизації закордонних та вітчизняних моделей. Впровадження механізмів національної політики в основних сферах зовнішньої національної безпеки щодо застосування державних регуляторних механізмів територіальної оборони, що дає основу для розробки підходів до формування та впровадження національних регуляторних механізмів територіальної оборони. Виробити власні погляди на Аналізуючи досвід іноземних країн, таких як США, Великобританія, Франція, Фінляндія, Китай, Польща та Румунія, вони встановили теоретичні механізми державного управління системами територіальної оборони. Кожна країна застосовує ці механізми відповідно до особливостей своїх територіальних, геополітичних, соціальних та економічних можливостей.Доведено провідну роль держави щодо забезпечення національних інтересів України в сфері національної безпеки та оборони, а також значущість взаємодії органів державної влади та громадянського суспільства з метою підвищення ефективності реалізації державної політики національної безпеки в умовах внутрішніх і зовнішніх викликів єдності народу України.