Надзвичайні військові суди як складова судової системи часів національних визвольних змагань 1917-1920 рр

Abstract

У статті охарактеризовано історичний шлях побудови судової системи за часів Наці- онально-визвольних змагань 1917–1920 рр., коли держава та її адміністративний апарат піддавалися значним трансформаціям та реорганізаціям. Досліджено особливості побудови судової системи під керівництвом Центральної Ради, Української Держави П. Скоропадського та Директорії Української Народної Республіки. Кожний новий орган намагався змінити та пристосувати вже наявну систему судочинства, проте активні політичні процеси, розбіжності в питаннях ідеологічного спрямування, внутрішньо державні чвари та тиск іноземних держав привели до відсутності єдиної та діючої системи судочинства, яка в подальшому стала знаряддям політичних репресій. У період 1917–1920 рр. влада на теренах сучасної України змінювалась аж тричі. Першим урядом із початку Української революції стала Українська Центральна Рада. Попри активну законодавчу діяльність, запровадження реформ та підтримку політичних партій, УНР було ліквідовано, відбувся державний переворот, а до влади прийшов Павло Скоропадський. Українську Народну Республіку було перетворено на Українську Державу монархічного типу на чолі з гетьманом, як наслідок, система правосуддя була пристосована до політичного курсу другого у період 1917–1920 рр. керівництва. Правління П. Скоропадського було недовгим, амбітні плани щодо створення могутньої армії та законного правосуддя так і не були втілені. 14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади, цей крок був очікуваним та зрозумілим, ще 14 листопада 1918 р. на таємному засіданні УНС було утворено верховний орган для управління повстанням, а саме Директорію УНР, яка в подальшому стала третім урядом за період 1917–1920 рр. Загострення міждержавних конфліктів, складна політична ситуація, введення воєнного стану фактично зупинили діяльність цивільного правосуддя. Прогалину судочинства було заповнено шляхом створення воєнно-польових судів, однак через анархію, відсутність уніфікованого законодавства та репресивну політику цей судовий орган було розформовано. На зміну воєнно-польових судів уряд Директорії створив надзвичайні військові суди. 26 січня 1919 р. в Українській Народній Республіці був введений воєнний стан, як наслідок, основними та головними судами стали надзвичайні військові суди, вироки в яких виносилися за спрощеною процедурою, вони не підлягали оскарженню і негайно виконувалися, також була відсутня інстанційність. Окрім цього, до неконтрольованого рівня суворості вироків додалася смертна кара за крадіжку, умисне знищення, присвоєння та розтрату скарбового майна чи грошей.